Політика

Маленький плюс для України

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Напередодні голосування в Європейському Парламенті пройшли слухання на тему Голодомору, в ході яких відбулася жвава дискусія серед євродепутатів. Проте вже наступного дня ЄП одностайно ухвалив текст Резолюції, про що повідомило МЗС України.

Резолюція визнає Голодомор «жах­ливим злочином проти українського народу та проти людства», «штучно створеним голодом». Тому Законодавчий орган Євросоюзу рішуче засуджує дії, що, як говориться у документі, «були позначені масовими знищеннями, порушенням прав і свобод людини».

Європейський Парламент також висловлює «солідарність з українським народом, який пережив цю трагедію, та вшановує тих, хто загинув у результаті штучного голоду в Україні» і закликає всі країни колишнього СРСР «надати повний доступ до архівів щодо Голодомору в Україні з метою всебічного вивчення для розкриття та повного встановлення всіх причин і наслідків» цієї трагедії української історії.
Таким чином ЄС долучив свій голос до тих країн та міжнародних організацій, які вже визнали Голодомор в Україні 1932?1933 років.

До речі, тема Голодомору, принаймі в Україні, протягом останнього часу набула яскраво вираженого політичного забарвлення. Хто слідкує за зовнішньополітичними візитами Президента Віктора Ющенка, той напевно вже встиг зауважити, що практично на кожній зустрічі найвищого рівня Ющенко обговорює цю тему зі своїми співбесідниками, при цьому постійно наголошуючи на важ­ливості визнання міжнародним співтовариством Голодомору 1932?1933 років саме як акту геноциду проти українського народу.

Не будемо говорити про те, коректно це чи ні. Але принаймні мені здається, що вимога визнання Голодомору фактично є спробою добитися історичного визнання суб’єктності українського народу, і у певній мірі це означає визнання повноцінності сучасної української держави, яка постала з попелу замучених комуністичним режимом у різні часи. Фактично це є ще одна спроба довести, що ми сьогодні є справ­ді НЕЗАЛЕЖНИМИ!

Тому Європарламент уже визнав нашу повноцінність як держави. А будучи офіційним органом ЄС, який треба сказати, все ж не має досить широких повноважень, він таким чином все одно визначив і позицію усього Заходу загалом. Безперечно це не зона вільної торгівлі, чи безвізовий режим з ЄС, але це ще один маленький крок України до об’єднаної Європи. І у цьому є великий позитив.

Щодо Росії, то вона навряд чи визнає Голодомор геноцидом проти українців, принаймні цього точно не станеться за керівництва країною Путіна — Медведєва. Тому що такі дії Москви означали б лише одне — її найбільшу ідеологічну поразку з часів розпаду СРСР. Безперечно, визнання суб’єкт­ності України не входить у плани Росії. Та й навряд колись увійде.