Злигодні Калі-юги
Ось, приміром, які передбачення стосовно нинішньої епохи занотовано в одній з найвеличніших пам’яток ведичної літератури — циклі книг під спільною назвою «Шримад Бгагаватам», які містять просторі коментарі до святая святих послідовників Вед «Бгагават-гіти» («Божественної пісні»): «Під час залізної ери Калі юги (відповідно до Вед попередні епохи називалися також бронзовою (Трета юга), срібною (Двапара юга) й золотою (Сатья юга) — це відповідає уявленням інших народів світу про так звані золотий, срібний, мідний та залізний віки людства — М. Д.) люди стануть сварливими й лінивими. Релігії, фізична сила й пам’ят ь людей день у день гіршатимуть — таким буде вплив Калі. За цієї юги лише багатство буде головною ознакою добробуту, правильної поведінки й наявності потрібних властивостей. Закон і правосуддя стоятимуть на боці сильного. Чоловіки й жінки житимуть разом лише через фізичне тяжіння, а домагатись успіху у справах вдаватиметься лише нечесним шляхом.
Порядність людини опиниться під великим знаком питання, якщо вона стане неспроможною забезпечити себе матеріально. Ученим вважатимуть того, в кого буде ліпше підвішений язик. Бідного ж матимуть за нечистого й вигнанця. Лицемірство сприйматимуть за доброчинність, а зухвалість — за правдивість. Поступово і стихійно прагнення до насичення обернеться за чільну мету життя. Все населення Землі стане розбещеним, а найдужчі в цьому матимуть і політичний верх на планеті. Царі стануть злодіями.
Втім, і широкий загал також візьметься поголовно красти, брехати, чинити насилля без потреби, і всі соціальні прошарки суспільств опустяться на найнижчий рівень. Унаслідок цього погіршаться й природно-кліматичні умови на Землі. Посухи розорятимуть землян. Люди терпітимуть від холоду, ураганів, спеки, злив?повеней і небачених снігопадів. Їх уражатимуть війни, голод, епідемії, й вони постійно перебуватимуть у неспокої та тривозі».
Наприкінці Калі-юги навіть більшість флори й фауни нібито здрібніє до непристойності, а дерева зокрема будуть узагалі карликовими. Але на хвилі найнижчого опускання людства у злигодні залізного віку на Землю зійде Верховне Божество і відродить вічну релігію. Правителів шахраїв буде винищено, а свідомість жителів міст, у чиї серця ввійде у трансцендентній формі Верховна Особистість Бога, почне очищуватись. І то буде початком Сатья юги нового циклу, тобто рухом у зворотному, висхідному порядку, твердить Шримад-Бгагаватам.
Дійсно «брати менші»…
Те доволі песимістичне змалювання найближчого майбутнього землян (тобто тієї мерзенності, кажучи словами християн, що настане напередодні другого приходу Христа), яке, схоже, вже розгортається нині, — ще не найгірше з передбачень, які містяться як у Ведах, так і в інших вікодавніх джерелах. Скажімо, у теорії еволюції такого послідовника старослов’янської Традиції, як російський учений Сергій Саламатін, за котрим стоїть велика група «інакомислячих» з профільних науково?дослідних інституцій як Росії, так і Білорусі й України, мовиться взагалі про несусвітні для сучасних землян речі. Однак вони «залізно підперті» цілком реальними знахідками та логічними умовиводами.
Якщо уважніше приглянутися до численних фактів ембріології, генетики, порівняльної морфології (будова ДНК, подібність скелетів тощо), які нібито підтверджують дарвіністську версію еволюції людини, твердять послідовники Вед, то можна виснувати лиш одне: найбільше, що вони доводять, — це те, що походження багато видів тварин має спільне коріння. Але тих фактів аж ніяк не достатньо, щоби довести, буцімто родовід homo sapiens’а починається від якихось гризунів чи одноклітинних джгутикових!
Проте неодарвіністи й нині переконані, що вік людини як виду не може сягати вище мільйона років. І перші люди, за їхніми поглядами, ніби вельми змахували на мавп, оскільки, мовляв, були їхніми найближчими родичами. Ведична ж наука, оперуючи тими сами знахідками-фактами, утверджує з точністю до навпаки: чимало так званих хордових (хребтових) чи принаймні майже всі ссавці походять од… людини.
До цього висновку приводять такі міркування. Приміром, старіння людини характерне насамперед тим, що деформується скелет. Унаслідок цього згинаєтся тіло, горбатиться спина, довшають кисті рук, від чого вони починають звисати нижче колін — точнісінько як у приматів. Через вікові розростання лицьового відділу черепа старші люди також робляться значно «мордастішими», ніж були у порівняно молоді роки. В їхніх організмах сповільнюються обмінні процеси, а через зменшення обсягу мозку проявляється маразм тощо. У багатьох випадках на раніше голих ділянках тіла починає рости волосся, збільшуються разміри зубів і нігтів, розвивається плоскостопість. Це все — ознаки мавпоподібності.
Натомість діти мавп дуже схожі на людей. Вся будова тіла новонародженої мавпочки нагадує людську: осанка, довжина пальців, великий мозок, череп і маленьке обличчя, рожева гола шкіра. Грунтуючись на цих фактах, неодарвініст-ірландець Теодр Бальк навіть припустив, що людина розвинулася не з дорослих приматів, а від їхніх дітей. Але тут і невтаємниченому очевидно, що насправді все інакше. Мавпа — це колишня людина, принаймні істота вищого гатунку, яка «перерозвинулася», але як її спадкоємиця генетично закріпила за собою людські риси. Тим?то в ембріональному періоді розвитку й у віці немовляти вона у стислий термін проживає життя людини, щоб у дорослому стані жити вже як мавпа. Це означає, що предками приматів були люди.
Такий самий принцип, який виявлено в ембріонів людини і мавпи, коли досконаліша сутність виявляється на стадії внутріутробного розвитку, характерний для всіх хребтових. Ембріони собак, кішок, щурів, птахів, рептилій, амфібій виглядають довершенішими й більш людиноподібними, ніж дорослі тварини. Тому можна стверджувати, що всі вони ведуть свій родовід від істот, які досконаліші, ніж вони самі.
…Чи продукти виродження?
Це підтверджують і дані палеонтології. Наприклад, на Мадагаскарі знайшли рештки так званого свиноголового лемура, которий, судячи з усього, міг рити землю, мов кабан, викопуючи їстівні корінці й горіхи, але й мав… руки з долонями і п’ятьма пальцями, ноги, грудну клітку, хребет без хвоста, таз — точнісінько як у людей, тому легко лазив деревами. Вік знахідки сягає десятків мільйонів років, тоді як за офіційними поглядами людина розумна з’явилася в Африці нібито лише півтора мільйона літ тому. Можливо, той лемур був перехідною формою від приматів до свиней, кажуть незаангажовані на догоду дарвінізму палеонтологи. Вони ж переконані, скажімо, що предки коней і бегемотів теж жили на деревах, харчувалися листям і мали п’ятипальцеві руки.
Втім, і нині у фауні можна зустріти ті чи інші гібридні форми. Це, приміром, собакоголові павіани, котрі живуть у саваннах і спосіб полювання яких нагадує поведінку псів. На основі цих та інших фактів ми прийшли до висновку, що все розмаїття ссавців (крім китів і слонів), у тому числі й ті, які живуть у воді: дельфіни, моржі й т.?п., — це спеціалізовані й такі, що трансформувалися чи, за термінологією біологів, перерозвинулися форми приматів, предками котрих були людьми, твердить С.?Саламатін.
Для цієї групи вчених, яку представляє щойно названий науковець, абсолютно ясно, що всі ссавці, в тому числі й сучасна людина, — це продукти виродження більш довершених форм, і нині ніхто, за їхніми словами, не гарантує, що процес такої деградації зупинився. Судячи зі стану людства, радше навпаки. Наприклад, нинішні академіки не можуть стверджувати, що споживання генетично змінених продуктів чи використання в медицині генно модифікованих препаратів і імплантантів не сформує зміни у статевих клітинах людей і не викличе через декілька поколінь інтенсивний спадковий мутагенез. Навіть ортодокси всерйоз побоюються, що внаслідок тих мутацій жінки почнуть народжувати не людей, а якісь «перехідні форми» до нових видів тварин.
До таких самих результатів може призвести і всесвітнє поширення стільникового зв’язку. Навіть якщо шкідливий вплив кожного з цих чинників (і плодів генної інженерії, й випромінювання передавальних приладів) зокрема й незначний, та їхня спільна дія на генетичний апарат людства однозначно руйнівна. Отже, людина розвивається чи деградує? Закінчення міркувань на цю тему читайте в наступному нарисі.
(Далі буде)
Comments are closed.