Політика

Люди і реклама або війна за тротуари

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Перше правило реклами — вона повинна бути помітною і кидатися в очі, а якщо й під ноги, то ще краще. Мова йде про переносні рекламні щитки, так звані спотикачі, якими франківські тротуари поцяцьковані, мов новорічні ялинки. На спотикачах реклама працює на всі 100?%, бо якщо вже спіткнувся, то помітив точно.

Але після невеличкого дослідження виявилося, що не все так просто. Іванофранківці не надто звертають увагу на ці металеві конструкції, навчилися уже дрейфувати між ними, немов кораблі між рифами. Скаржаться переважно молоді мами: аби провезти між спотикачами коляску з дитиною, треба бути капітаном вищого рангу.

Та міська влада на останньому міськвиконкомі все ж таки вирішила взятися за переносні рек­ламні конструкції. Прийняли рішення про заборону їх встановлення на пішохідних частинах, якщо вони перешкоджають рухові. Втім, велосипед не придумали. В Україні існує постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», датована ще груднем 2003 року. Тому виконкомівське рішення відноситься до так званих рішень-нагадувань. Підприємців поінформують в офіційних ЗМІ про цю заборону, і з 1 березня цього року розпочнуть боротьбу з порушниками. Чому це рішення було прийняте тільки після того, як спотикачі відвоювали собі тротуари, можна лише припускати. Можливо, попередня і теперішня міська влада розробляли інші концепції та проекти благоустрою нашого такого європейського міста.

Заступник начальника управління архітектури та містобудування Світала Лосюк каже, що з 1 березня, на підставі виконкомівського рішення, представники з їхнього управління чи муніципальної інспекції з благоустрою будуть відслідковувати порушників, попереджувати, а якщо це не допоможе, писати приписи. Можливо, у разі невиконання приписів управління ЖКГ ці конструкції буде демонтувати.

Існує у цій справі ще один цікавий нюанс. На розміщення переносних щитків виконавчий комітет дозволів не видає, тобто не існує жодного їх реєстру. Якщо великі рекламні конструкції оплачуються, і від цього йде збір у міський бюджет, то за спотикачі ніхто грошей не вимагає. Проте, все ж таки, ці переносні конструкції вважаються додатковою рекламою. І, по?ідеї, якщо підприємець хоче її розмістити, то він мав би звернутися в управління архітектури, написати заяву та отримати дозвіл. Це, по?перше, спосіб створити певний реєстр, по?друге, був би прибуток до міського бюджету. І хоча це практикують в деяких містах, івано-франківська влада вирішила цим збором підприємців не обтяжувати — криза, як не як.

Залишається вирішити одне: хто саме повинен слідкувати за дотриманням цього рішення. В Управлінні архітектури та містобудування можливостей для цього немає, ані людських, ані технічних. А муніципальна інспекція з благоустрою міста про свою нову функцію поки що не знає. Та, все ж таки, будемо сподіватися, що з тротуарів знімуть функцію рекламних площ і таки повернуть їх пішоходам.