Як повідомив «Репортеру» у зв’язку з вчорашнім репортажем із Сільця начальник Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Ігор Яківчук, підпал сухої трави та стерні без дозволу природоохоронних органів категорично заборонений. Утім, випадки підпалів спостерігаються зараз по всій області.
Відповідна заборона міститься в Кодексі України про адміністративні правопорушення. За підпал передбачені штрафи в розмірі від 170 до 340 грн., а для службових осіб — до 1800 грн.
 |
Основну небезпеку для населення складає задимлення від вогню. По-перше, трава на придорожніх полях за рік вбирає в себе велику кількість токсичних речовин з вихлопних газів автотранспорту. Висока температура під час горіння вивільняє шкідливі токсини, а вітер розносить їх із димом, яким в першу чергу дихають водії та мешканці навколишніх сіл. Те ж саме стається, коли горить побутове сміття на полях, зокрема велика кількість пластикових пляшок.
Водіям слід бути надзвичайно уважними біля палаючих полів, адже погана видимість на автотрасах через задимлення створює велику небезпеку зіткнень автомобілів. Більше того, багато полів прилягають до автозаправок, де неконтрольований вогонь може спричинити великі пожежі.
Та вогонь шкідливий не лише для людей. Спалювання сухої трави вбиває тварин, що мешкають чи шукають їжу в ній — польових мишей, зайців і т.д.
За словами Ігоря Яківчука, 27 інспекторів (із 56 працівників обласної екоінспекції) виїжджають на місця і виявляють незаконне спалювання стерні та сухостою. Вони спілкуються з населенням, дають приписи місцевій владі, складають адмінпротоколи за такі порушення. Екоінспекції також доводиться співпрацювати з МНС та правоохоронцями, але масштаби самовільного спалювання поки що беруть гору.
У першу чергу, складно виявити порушника. Селяни завжди приховують свою вину, а міліція не має змоги проводити розслідування кожного окремого підпалу в численних селищах області.
Ігор Яківчук пригадує, що масштаби спалювання сухої трави та стерні ще 5 років тому не були такими великими. Основна причина — занепад сільського господарства. Селяни утримують все менше худоби, тому й все більше невикористаної трави залишається на полях. По-друге, мешканці лінуються косити траву, натомість спалюють її. Таким чином, загальна безгосподарність створює небезпеку самому населенню.
Наразі всю надію слід покладати на швидке проростання молодої трави та весняні дощі.
