Політика

Чи дійсно спортбари не в моді?

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Ще чотири роки…

Висновки ці повинні стосуватися того, як Україні організовувати масові перегляди футбольних матчів на вулицях. Далеко не за горами (всього через чотири роки) Україну чекає Євро-2012. А коли в країну хлине море вболівальників, буде пізно думати, як краще організувати перегляди матчів у прямій трансляції. Футбольні фани Європи звикли, щоб все було зручно і обслуговування було швидким.

Під час цьогорічного чемпіонату Європи вуличних кафе з моніторами у Франківську  було небагато. Та й великих екранів у них було ще менше. Більшість закладів обмежились маленькими телевізорами, які в умовах кафе дивитися дуже важко, особливо сівши від нього трішки дальше.

З цього приводу ми звернулися за коментарями до деяких представників спортивної галузі області. Голова Івано-Франківського міськспорткомітету Віталій Матешко розповів, що масові перегляди футбольних поєдинків можна було б організовувати перед двома великими екранами, що знаходяться на Вічевому майдані та на площі Ринок. Також це можливо у місцях відпочинку людей. Та про якусь співпрацю з цими закладами мова наразі не йде. Про те саме говорить і заступник начальника головного управління у справах молоді та спорту облдержадміністрації Любомир Пасічняк.

Зрештою літні майданчики з’являються кожного літа. Вони успішно діють до осені, а далі приходять холоди і задовольнити жагу людей до вболівання та спілкування можуть тільки стаціонарні кафе та бари, що мають екрани. А їх у місті можна перелічити на пальцях однієї руки. То де можна подивитись спортивні видовища?

 

Спортивні тусовки

Попри майбутній Євромундіаль, спортивні кафе є місцем, де можуть збиратися і люди, які мають безпосереднє відношення до спорту. Це є місця своєрідних спортивних тусовок. Тут в ідеалі можна було б подивитись не тільки футбол, а й змагання з інших видів спорту. Маємо ж сильні школи боксу, легкої атлетики, спортивної гімнастики. Проте у таких закладах, крім футболу, можна побачити ще хіба що бокс. Можливо проблема не тільки у самих барах, а й у тому, що їхні відвідувачі не цікавляться цими змаганнями. Доводиться констатувати, що місця чисто спортивних зібрань у Франківську практично відсутні.

Поки що таким своєрідним місцем футбольної тусовки залишається тільки відома «Ліга Чемпіонів», та й то напевне, тому що знаходиться в одному будинку з обласною федерацією футболу. Про представників інших видів спорту і такого не скажеш. Спортивні змагання можна також подивитись у «Спортарені» та «Бочці».

Заступник голови обласної федерації футболу Василь Луцький каже, що поки що Федерація футболу України не працює над цим питанням. У деяких випадках власне у федерації організовуються групові перегляди матчів. В принципі співпраця між федерацією та спортбарами міста могла б вестись, але вона наразі є тільки з «Лігою Чемпіонів».

Ми зустрілись із власником кафе «Ліга Чемпіонів» Тарасом Климом. Перший спортивний бар було відкрито у 1994 році. Зараз його мало хто пам’ятає. Тоді «Ліга Чемпіонів» знаходилася на майдані Шептицького. Такий спортивний рух у бізнесі тільки зароджувався. Та якщо у Києві та інших великих містах України великих спортбарів зараз є дуже багато, то у Франківську віз і досі там.

Одну з причин невеликого поширення культури спортивних кафе Тарас Клим вбачає у тому, що вболівальники у більшості своїй люди невеликих статків. Тому, щоб мати стабільну клієнтуру, спортбари у нас підлаштовуються під їхні можливості. А за таких обставин вони не мають великих прибутків.

У такій ситуації є доля провини і самих спортсменів краю. Більшість команд області показує погану результативність та веде постійну боротьбу за виживання. Тому вони не сприяють збільшенню шанувальників футболу (баскетболу, волейболу) в краї. З цієї ж причини не доводиться говорити і про співпрацю клубів зі спортбарами в плані створення місць, де збиралися б вболівальники певної конкретної команди, адже це дуже поширена практика навіть і в Україні.

Зважаючи, що при такій нестабільності у місцевому спорті, постійних та активних вболівальників є мало, тому спортивні кафе міста часом навіть не рахують прибутки, а зазнають збитків.

 

Люди таки вболівають

Та підстави для надій на краще є. Наочним прикладом популярності спортбарів у місті були стадії плей-оф у єврокубках. Виявилось, що франківці люблять зібратись на футбол, нехай і не український. Місця на півфінали і фінали Кубку УЄФА та Ліги Чемпіонів треба було замовляти вже за декілька днів до самого матчу.

А кращі з них були заброньовані вже за тиждень. Проривом був чемпіонат світу 2006 року, коли подивитись на збірну України у кафешки набивалось до 100?150 чоловік!

Видається, що виходи два. Перший для спортсменів — грати і вигравати. Другий для функціонерів — можливо необхідно активніше підказувати підприємцям, що спорт на Прикарпатті дуже популярний? Треба пропонувати співпрацю, партнерські стосунки і т.?д. Люди ж будуть вболівати, було б більше можливостей…