Висновки ці повинні стосуватися того, як Україні організовувати масові перегляди футбольних матчів на вулицях. Далеко не за горами (всього через чотири роки) Україну чекає Євро-2012. А коли в країну хлине море вболівальників, буде пізно думати, як краще організувати перегляди матчів у прямій трансляції. Футбольні фани Європи звикли, щоб все було зручно і обслуговування було швидким.
Під час цьогорічного чемпіонату Європи вуличних кафе з моніторами у Франківську було небагато. Та й великих екранів у них було ще менше. Більшість закладів обмежились маленькими телевізорами, які в умовах кафе дивитися дуже важко, особливо сівши від нього трішки дальше.
З цього приводу ми звернулися за коментарями до деяких представників спортивної галузі області. Голова Івано-Франківського міськспорткомітету Віталій Матешко розповів, що масові перегляди футбольних поєдинків можна було б організовувати перед двома великими екранами, що знаходяться на Вічевому майдані та на площі Ринок. Також це можливо у місцях відпочинку людей. Та про якусь співпрацю з цими закладами мова наразі не йде. Про те саме говорить і заступник начальника головного управління у справах молоді та спорту облдержадміністрації Любомир Пасічняк.
Зрештою літні майданчики з’являються кожного літа. Вони успішно діють до осені, а далі приходять холоди і задовольнити жагу людей до вболівання та спілкування можуть тільки стаціонарні кафе та бари, що мають екрани. А їх у місті можна перелічити на пальцях однієї руки. То де можна подивитись спортивні видовища?
Спортивні тусовки
Попри майбутній Євромундіаль, спортивні кафе є місцем, де можуть збиратися і люди, які мають безпосереднє відношення до спорту. Це є місця своєрідних спортивних тусовок. Тут в ідеалі можна було б подивитись не тільки футбол, а й змагання з інших видів спорту. Маємо ж сильні школи боксу, легкої атлетики, спортивної гімнастики. Проте у таких закладах, крім футболу, можна побачити ще хіба що бокс. Можливо проблема не тільки у самих барах, а й у тому, що їхні відвідувачі не цікавляться цими змаганнями. Доводиться констатувати, що місця чисто спортивних зібрань у Франківську практично відсутні.
Поки що таким своєрідним місцем футбольної тусовки залишається тільки відома «Ліга Чемпіонів», та й то напевне, тому що знаходиться в одному будинку з обласною федерацією футболу. Про представників інших видів спорту і такого не скажеш. Спортивні змагання можна також подивитись у «Спортарені» та «Бочці».
Заступник голови обласної федерації футболу Василь Луцький каже, що поки що Федерація футболу України не працює над цим питанням. У деяких випадках власне у федерації організовуються групові перегляди матчів. В принципі співпраця між федерацією та спортбарами міста могла б вестись, але вона наразі є тільки з «Лігою Чемпіонів».
Ми зустрілись із власником кафе «Ліга Чемпіонів» Тарасом Климом. Перший спортивний бар було відкрито у 1994 році. Зараз його мало хто пам’ятає. Тоді «Ліга Чемпіонів» знаходилася на майдані Шептицького. Такий спортивний рух у бізнесі тільки зароджувався. Та якщо у Києві та інших великих містах України великих спортбарів зараз є дуже багато, то у Франківську віз і досі там.
Одну з причин невеликого поширення культури спортивних кафе Тарас Клим вбачає у тому, що вболівальники у більшості своїй люди невеликих статків. Тому, щоб мати стабільну клієнтуру, спортбари у нас підлаштовуються під їхні можливості. А за таких обставин вони не мають великих прибутків.
У такій ситуації є доля провини і самих спортсменів краю. Більшість команд області показує погану результативність та веде постійну боротьбу за виживання. Тому вони не сприяють збільшенню шанувальників футболу (баскетболу, волейболу) в краї. З цієї ж причини не доводиться говорити і про співпрацю клубів зі спортбарами в плані створення місць, де збиралися б вболівальники певної конкретної команди, адже це дуже поширена практика навіть і в Україні.
Зважаючи, що при такій нестабільності у місцевому спорті, постійних та активних вболівальників є мало, тому спортивні кафе міста часом навіть не рахують прибутки, а зазнають збитків.
Люди таки вболівають
Та підстави для надій на краще є. Наочним прикладом популярності спортбарів у місті були стадії плей-оф у єврокубках. Виявилось, що франківці люблять зібратись на футбол, нехай і не український. Місця на півфінали і фінали Кубку УЄФА та Ліги Чемпіонів треба було замовляти вже за декілька днів до самого матчу.
А кращі з них були заброньовані вже за тиждень. Проривом був чемпіонат світу 2006 року, коли подивитись на збірну України у кафешки набивалось до 100?150 чоловік!
Видається, що виходи два. Перший для спортсменів — грати і вигравати. Другий для функціонерів — можливо необхідно активніше підказувати підприємцям, що спорт на Прикарпатті дуже популярний? Треба пропонувати співпрацю, партнерські стосунки і т.?д. Люди ж будуть вболівати, було б більше можливостей…
Comments are closed.