Актуальність
Слід згадати, що до 1996 року для зупинок міського транспорту були визначені місця. Тут пасажири могли заховатися від дощу, вітру, снігу чи сонця. Вряди-годи зупинки ремонтувалися. Як правило, це були металеві павільйони. До речі, деякі зі них залишилися й донині ще із старих часів. Коли в користування прийшли маршрутні таксі, потреба в зупинках відпала сама собою. Бо зупинялися «маршрутки» на вимогу пасажира – в будь-якому місці.
Таким чином понад десять років для франківців поняття автобусних зупинок взагалі було неактуальним. Тому вони почали занепадати. Адже ніхто роками не звертав увагу на їх наявність, не реконструював, не підтримував технічний стан. Однак у 2007 році, коли міськвиконком провів конкурс, і всі «пижики» замінили на зручніші автобуси, перед ними поставили вимогу: не зупинятися, де заманеться. Тож поняття визначених зупинок для автобусів загального користування відновило актуальність. Інша справа, що тільки поняття, а не самі зупинки.
Паспорт – кожному
«Наші працівники спільно з архітектурою в кінці 2007 – на початку 2008 року провели облік (ревізію) кожного маршруту, – зазначає начальник відділу перевезення і зв’язку міськвиконкому Ігор Гнатів. – Наразі в місті їх є 55. До кожного маршруту ми розробили паспорт, в якому зазначили наявність усіх зупинок – від початкової до кінцевої. А в переліку є ревізія облаштування: наявність павільйону, навісу, лавки».
Розробивши список зупинок із трьох частин, відділ транспорту і зв’язку намалював загальну картину. Таким чином, в місті є: 15 зупинок громадського транспорту, які знаходяться в задовільному стані; 44 зупинки, які підлягають реконструкції, можливо, навіть повної (тече дах, поламані лавки тощо); 195 зупинок, які треба будувати з «нуля». Старі металеві павільйони, збудовані ще за радянських часів, до речі, теж треба знести та спорудити інші. Однак, нині вони бодай якось, але «виручають» пасажирів. Є ж місця, де взагалі нема нічого.
Тож, з 2007 року, надаючи право підприємцям будувати магазини попри дорогу, міськвиконком вимагає поставити біля того магазину автобусну зупинку. Тож за рахунок цих підприємців зупинок у місті таки побільшало. Втім, вони є не такими, якими б їх хотіла бачити міська архітектура, яка, у свою чергу, розробила проекти зупинок із трохи дорожчим дизайном…
Конкурс на будівництво
У травні цього року міськвиконком прийняв рішення «Про оголошення конкурсу на право спорудження зупинок громадського автотранспорту із тимчасовими закладами торгівлі на території м. Івано-Франківська». Туди ввійшли десять кінцевих зупинок, які треба збудувати: АС-2 (вул. Горбачевського), обласна клінічна лікарня (вул. Федьковича), мікрорайон «Каскад», «Золота Нива» (вул. Симоненка), розворотне кільце тролейбуса (вул. Вовчинецька), вул. Ребета (кінцева), меблева фабрика (вул. Дудаєва), АС-3 (вул. Гетьмана Мазепи), онкодиспансер і розворот-не кільце (вул. Юності).
Будуватися такі зупинки разом із закладами торгівлі будуть за рахунок інвестора – переможця конкур-су. Відтак, все це хоч і виглядає, як доважок радянських часів (наприклад, до пляшки горілки колись зобов’язували взяти упаковку сірників), але що ж робити – треба якось виходити із ситуації. Тож, серед основних умов на будівництво таких зупинок є вода, каналізація та міні‑кафе швидкого харчування. Це – для основних природних вимог водіїв автобусних перевезень.
Нелюдні місця
Щоправда, як зазначає Ігор Гнатів, є й інше питання. Бо будів-ництво зупинок у людних місцях, коли інвестор вкладе у це гроші під магазинчик, є вирішенням проблем тільки для десятьох об’єктів. А що ж робити там, де людям не потрібні крамниці, чи їх просто неможливо поставити?
У таких місцях треба ставити найпростішу зупинку: забетонувати чотири труби, поставити дах із бляхи чи скла, лавку по периметру та дорожній знак, який позначає зупинку. Це б мало будуватися за кошт міста. Інша справа, що наразі ще не зроблені калькуляції, тож невідомо, скільки це буде коштувати. Крім того, як зазначає Гнатів, над будівництвом кожної зупинки повинні ще попрацювати всі комунальні служби, які мають свої мережі під землею. І погодити можливість будови у тих місцях.
Знайти кошти
Наразі є дві можливості знайти «зупинкові» кошти. Перша – бюджет розвитку, друга – транспортний збір. Натомість, як сказала начальник управління фінансів міськвиконкому Вікторія Сусаніна, транспортний збір наразі становить 110 тис. грн., і ці гроші, скоріш за все, підуть на погашення боргу міста перед СМЕШ ДАІ.
Щодо бюджету розвитку міста, то джерела фінансування визначатиме міська рада. «Якщо вони проголосують, то зупинки будуть будуватися, якщо ні – то не будуть. Організаційно зроблено все, що можна, є карта зупинок, є їх облік тощо», – говорить Ігор Гнатів. Разом з тим, він пояснює, чому перевізники самотужки не можуть побудувати зупинки. Мовляв, у нас 115 перевізників, 95 % із них мають автобуси в кредиті. Таким чином щомісяця кожен з них має заплатити 1200‑1300 доларів кредиту. Щомісяця, працюючи 25 днів на маршруті, перевізники приходять і плачуть, що цей бізнес є нерентабельним. Хтось навіть «дожився» до того, що завдяки тому кредитові мусить продавати квартиру.
Тож про плани міськвиконкому ми наразі знаємо. Втім, не можемо сказати, коли це вони втіляться в життя.
Comments are closed.