Політика

Без права на альтернативну версію

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
За повідомленнями ЗМІ, більша частина потерпілих — молодь у віці від 19 до 25 років, яка прийшла на святковий концерт. За попередніми даними, під час святкування було приведено в дію саморобний вибуховий пристрій, який попередньо начинили гайками та болтами різного розміру.

Серед постраждалих у Мінську виявилося і двоє українців, стан здоров’я яких наразі задовільний. Як говорять — без наших ніде не обійдеться.

Здавалося б, від такого не застрахований ніхто. Жителі окремих країн (Південної Осетії, Абхазії, Іраку, Сомалі, Афганістану, Ліберії тощо) вже давно звикли прокидатися та лягати спати під звуки вибухів саморобних бомб. Але для Білорусі це дійсно вагома подія. Вперше за час президентства Лукашенка хтось публічно наважився кинути силовий виклик авторитарному режиму!

Звичайно, ту версію, що хотіли підірвати самого Лукашенка, який у той час саме перебував на концерті, ми відкидаємо, адже Президент знаходився досить далеко від місця вибуху. Та й сам він відкинув цю версію як малоймовірну.

Але це аж ніяк не позбавляє вибух у Мінську політичного підтексту. Здійснення таких диверсій мабуть, було одним із найстаріших методів політичної боротьби. Так опозиція скидала імператорів, царів, монархів, гуру і політичних пророків.

Тільки у XXI столітті для того, щоб позбавити диктатора влади, не обов’язково його фізично знищувати. Достатньо підірвати режим — посіяти паніку, метушню, агресію. Потім лишається переконати натовп іти за тобою і ти уже, як кажуть, у дамках.

Так робляться революції. Таким чином опозиція скидала диктаторів у Латинській Америці та екваторіальній Африці і часто навіть ціною невинних життів.

МВС Білорусі тим часом порушило кримінальну справу за статтею хуліганство. Раніше начальник ГУВС Мінська Анатолій Кулешов заявив, що вибух, швидше за все, здійснений з хуліганською метою.

Нечисленні білоруські опозиціонери (ті, хто не сидить по тюрмах) заявляють про свою непричетність до вибуху і бояться, щоб їх не звинуватили у цій акції. Але є ще ті, хто виїхав за кордон. Про них чомусь ніхто не згадує.

Перебуваючи під страхом за свою політичну шкуру, Лукашенко уже прийняв допомогу Росії і готовий навіть скористатися запропонованою раніше технічною допомогою американців для розслідування цього злочину.

Безперечно, винних знайдуть і знайдуть у потрібний час (сумнівно, правда, що це будуть справжні організатори теракту) Але це вже не перший тривожний сигнал для «останнього диктатора Європи». Скільки їх ще буде?