Українські, вони ж російськомовні (чи просто – російські?), медіа завжди вирізнялися бездоганною обізнаністю в українській культурі, а надто сучасній.
На це речення слід реагувати цілим фонтаном гомеричного реготу. Воно відображає реальний стан речей із точністю рівно до навпаки. Запозичене з російської класики порівняння «як свиня в апельсинах» охарактеризує істинну ситуацію, мабуть, найточніше. Плутатися в іменах, творах, подіях, термінах і при цьому дещо нахабнуватим поблажливим тоном безсоромно дезінформувати армії своїх і без того хронічно дезорієнтованих споживачів стало вже просто-таки фірмовим знаком усілякого штибу «новостей отечественной культуры».
От і цього разу популярне (щоб не сказати – масове) видання «Вести» принесло своїм відвідувачам новину з літературної царини «В Штатах опубликовали антологию современных украинских писателей». І все б нічого – тим більше, що «Вести» доволі сумлінно запозичили й саму новину, і весь пов’язаний з нею фактаж звідси, пише Юрій Андрухович у своїй черговій колонці на порталі “Збруч”.
До теми: Юрій Андрухович: Такий один
Проте в одному моменті «Вести» зімпровізували. Дублюючи в себе перелік опублікованих «в Штатах» авторів і зауваживши в ньому Софію Андрухович та Юрія Андруховича, «Вести», довго не думаючи, підійшли до такого збігу творчо й об’єднали згаданих авторів окресленням «супруги Андрухович».
Що Софія мені насправді дочка, в Україні, здавалося, знають усі. Гаразд, це перебільшення. Однак те, що про це в Україні знають усі, хто хоч би скільки-небудь чув про сучасну українську літературу, перебільшенням не є. Проте «Вести» таки спромоглись і здивувати, й розвеселити. За що їм окрема подяка – не тільки від мене, а й від Софіїного справжнього «супруга».
До речі, про це слово. Тут днями Юрій Винничук опублікував досить симптоматичну колонку зокрема й про те, як самі по собі слова можуть свідчити про інакшу (часом інакшу до несумісності) ментальність. Прикладу «супругов» і «супружества» він при цьому не згадує, то згадаю я. Йдеться ж-бо про вельми специфічне бачення подружнього життя як про спільну неволю в одній запряжці (супряжі). Зі спільним, так би мовити, хомутом. Таке собі співіснування пари тяглових тварин.
До теми: Юрій Андрухович: Вибилися з графіка
І наскільки ж промовисто це відрізняється від українських слів «дружина» та «подружжя»! Де в російській неволя і примус, а краще сказати «принуждение», в українській – вільний вибір (без нього дружніх стосунків не буває, друга можна собі лише вибрати) та найвищий ступінь людської близькості.
Така от маленька, але ґрунтовна відмінність у засадничому соціально-культурному феномені. І це суто філологічне спостереження не може нас не тішити.
Однак, залишаючись при тій же, назовімо її шлюбно-матримонійною, тематиці, я маю для всіх нас і не надто втішну новину. Вона так само надійшла останніми днями, тож і прив’язалася мені (чи то пак супряглася) до цих нотаток.
До теми: Юрій Андрухович: Візантійствування
Польські соціологи дослідили актуальні параметри міжнародних шлюбів, у які вступають їхні співвітчизники та співвітчизниці. З усього випливає, що представники різних статей мають так само різні національні пріоритети. Якщо поляки-чоловіки найчастіше одружуються з українками, то польки воліють чоловіків-британців. Обидва типи міжнародних шлюбів найчастіше відбуваються на, сказати б, «чоловічому полі». Тобто поляки одружуються з українками переважно в Польщі (кількість таких одружень за два минулі роки зросла на 100 відсотків, тобто удвічі), польки ж виходять заміж за британців переважно на теренах Об’єднаного Королівства та Ірландії. За такою статистикою дуже важко не помітити фактора нерівності – причому як ґендерної, так і економічної. В обох типових ситуаціях жінки є переважно імміґрантками-заробітчанками, чоловіки ж – їхніми роботодавцями. Зрозуміло, що при такому співвідношенні тиску і залежності мусить існувати доволі суттєвий відсоток «принуждения». Можна так само з певністю стверджувати, що не один поляк одружувався з не однією українкою через те, що його покинула не одна полька, що вийшла за не одного британця.
До теми: Навіщо читати новий роман Юрія Андруховича «Коханці Юстиції»
Отже, сам собою напрошується висновок, який може бути корисним якраз для найслабкішої ланки цього ланцюга – для українок. Навіщо виходити за поляків, яких так охоче покидають? Чи не краще виходити навпростець за британців?
Тим більше, що англійське «husband» недвозначно вказує на справжнього пана й господаря. З яким не зрівняється жоден польський «małżonek».
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.