Давно не ділився думками з читачами «Репортера» – то часу бракує, то думок визрілих. Та завершення року так чи інакше штовхає до підбиття підсумків, планування. Простий підсумок на рівні громадянина мене радше скеровує до оптимізму. Адже держава втрималась на плечах сил ЗСУ та нас з вами, пише професор УКД Максим Карпаш.
Маємо більш-менш стабільне та видиме бачення наступного року в плані державних фінансів за кошти ЄС. Натомість – повну невідомість у плані політики внутрішньої та зовнішньої, військових перспектив тощо. Поділюсь власними думками про освіту та енергетику, які є у межах моєї компетенції.
Енергетика 2025. На жаль, прогноз 2024 року таки стався у 2025-му – російські війська почали атакувати не всю систему загалом, а окремі кластери. Це бачимо яскраво по Одесі, Харкову та Києву. Наша основна генерація на правобережжі України, тоді як лівий берег має більше споживання і мінімум генерації без ЗАЕС. Відсутність вже другий місяць профільного міністра у розпал опалювального сезону не дозволяє забезпечити належний рівень домовленостей із закордонними партнерами. Одночасно маємо репутаційну катастрофу в ключових підприємствах енергетичної сфери.
Українці за другу половину 2024-го та початок 2025-го перестали очікувати масових відключень, і ось вони прийшли (не)очікувано. А зроблено для заміщення «вибитого» вкрай мало – ми ремонтуємо, але дуже мало нового встановлюємо.
Енергетика 2026. Навіть якщо на Різдво 2025 чи Новий 2026 рік оголосять зупинку бойових дій, наша енергетична система ще рік-два перебуватиме у дуже слабкому стані. І без серйозних інвестицій та реновації. Повоєнне відновлення просто неможливе без додаткового та надійного енергопостачання. Іншими словами, легше не буде.
Щиро сподіваюсь, що наступний рік буде останнім у режимі пострадянських низьких цін на енергоносії для населення. Спочатку ринкові ціни на енергоносії, й лише потім – економічне зростання.
Освіта 2025. Цього року ми всі відчули, що таке освітні «втрати» та «розриви» внаслідок війни. Усі державні інституції та заклади освіти зосередились на формальній стороні дотримання норм – і з цим більш-менш усе в порядку. Змістовне наповнення, як на мене, потребуватиме окремого розгляду. Наукові дослідження за геть рідкісними випадками мають формальний характер. Отже освітнє «післязавтра» – взагалі туманне.
Читайте Максим Карпаш: Енергетична криза переноситься – на кілька місяців
Освіта 2026. Вже восени 2027 нас чекає реформа шкільної освіти. Вона істотно змінить лице української середньої школи, а через кілька років – вищої освіти. Поєднуємо усе це зі станом освіти на 2025 рік і фактично маємо наступний, аби так-сяк підготуватись. Інакше у 2027 нас чекає хаос з ризиком безповоротної шкоди для якості освіти, а отже конкурентоздатності держави на період відбудови.
Підсумки загалом оцінюю як сильно стриманий оптимізм. У війні на виснаження важливо підтримувати у собі волю до боротьби до перемоги, бачити картинку «післязавтра», бо «завтра» – вкрай непрогнозоване.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
