Диву даєшся коли «переконані люди» починають чомусь там вчити. Ті самі, котрі рік тому з піною на губах доводили, що «наша Надя» поведе націю до всесвітньої перемоги, нині так само впевнено розказують про необхідність введення військового стану. Що являє собою цей стан, вони уявляють смутно. Але кажуть, треба вводити. Чому? Тому що зрада. Де? Усюди.
Ідеї ці люди підхоплюють просто на вулиці. Достатньо якійсь дурепі прокричати між базаром і «Сільпо» чергову нісенітницю, як вже за три дні міські божевільні розносять її як «те, що народ каже». Досвід показує, що народ нині блукає поміж пліток, або ж ладує по свіжому казки минулих часів. Але при тому формуються химери розуму, що здаються переконаннями.
А, радше, не здаються, а направду ними є.
Декого все ще не відпускають ілюзії щодо способу народження ідеологій. Адже красиві історії про натхненних вождів і провидців є здебільшого художньою літературою. Насправді ж переконання (навіть системні) виникають при зустрічі продавця з обивателями. Щоб продати товар, треба придумати історію про його корисність. Щоб продати свої послуги, владі звичайної історії мало — треба розписати цілий світогляд.
Глянувши в минуле, побачимо там безліч подібних продаж. Побачимо засновників релігій, що приходили до древніх царів. Побачимо філософа Платона, що навідував сицилійського тирана, німців у палатах Петра Першого і Франкліна у військовому таборі американських повстанців. І ще багато-багато інших. Аж до теперішніх політтехнологів у штабах президентів і претендентів.
Переконання — це теж товар. Їх можна продавати пакетами (ідеологіями), а можна у роздріб на вулиці. Їх іноді консервують до кращих часів, а іноді розганяють, як психічні епідемії. Проте, у будь-якому варіанті вони приносять продавцям прибуток. Або у вигляді грошей, або у вигляді владної позиції.
Хтось обуриться. Мовляв, що то за переконання, якщо їх можна продати? Обуреним відповім: переконання в товарному вигляді покупає суспільна верхівка, але широким масам їх потім впарюють як безкоштовну «істину, що звільнює». Увіруй, лох, і врятуйся. Ну й віддай десятину (або й більше) проповідникам такої корисної рятівної штуки. Зрозуміло що добровільно. Переконані все роблять добровільно. Ну, майже все.
В Україні вже третє десятиліття триває розпродаж переконань. З того часу, як закрився на переоблік універмаг ідей «імені Маркса-Леніна», виникли десятки дрібних крамничок, де багаті та сильні купують доречні ідеології. Там свої бренди і тренди.
Скажімо, ще років з десять тому добре продавалася ідеологія «солідаризму». До того її покупали хіба що в Латинській Америці, а — бач! — і в Україні згодилася. Відтак модними стало усяке «революційне» та «радикальне». Його хапали, як гарячі пиріжки, не розбираючи, що там праве, а що ліве. В результаті у нас ліве з правим так сплуталось і помішалося, що тепер не розбереш, хто там за що й де ті «скотиняки». Одне лиш видно — всі за бабло і всі проти корупції. Хоча, якщо подумати, не буде корупції — не буде у хитрунів бабла.
Кажуть, переоблік в універмазі закінчився і він невдовзі відкриється під новою назвою. Може бути й так. Одне лише я знаю точно: насправді страшними є не ті, хто продає переконання, а ті, хто їх купує.
Comments are closed.