Якраз перед Миколаєм подзвонила знайома чиновниця, любителька ворожіння та битв екстрасенсів. Сказала, що бачила зловісний сон, просила розтлумачити.
Я тонко їй натякнув, що не дуже розуміюся на снах та видіннях, проте жінка наполягала. Згадала, серед іншого, що читала моє давнє есе про сусідніх змій. Й, хоч-не-хоч, довелося слухати про кубло полозів (саме полозів, уточнила чиновниця, не гадюк, не мідянок), про смердючу воду, з якої ті полози повиповзали, та про зміїну пащу, що хижо наближалася до очей сплячої.
Подолавши спокусу тлумачити сновидіння згідно з примітивними сонниками, взявся за книги нічні та проникливі. Адже зміїна магія древніша й глибша за практики відьом і мольфарів. У снах держслужбовця могли ховатися натяки на майбутнє міста та області.
Витягнувши з надр книгозбірні твори Храбана Мавра, Григорія Турського та Петра Кеместора, взявся за справу. Мавр писав про колубрів (colubrum) та рогатих зміїв-керастів, що ними з біблійних часів позначали присутність антихриста. Також він згадував полозів, що мають оточити нечестиве місто перед виконанням часів і накладанням третьої печатки.
До теми: Володимир Єшкілєв: Про майбутнє
Але найбільше мене зацікавила історія пустельника Калупана, описана в 11 главі «Житія отців» святого Григорія. В ній фігурував велетенський полоз, що глупої ночі заповз до келії. Дослівно Григорій писав: Erecto pectore os suum contra os Beati quasi aliquid mussitaturus erexit (підвівши груди, [полоз] рота свого виставив напроти рота Блаженного, наче збираючись забурмотіти).
Калупан, вражений цим видовищем, завмер, а відтак звернувся до полоза, у якому впізнав диявола, з моральною промовою. Вислухавши пустельника та похитавши тулубом, полоз залишив приміщення, але при тому «видав з нижньої частини потужний звук, наповнивши келію таким смородом, що невідворотно викрив себе як диявола».
Тут принаймні два моменти комунікували зі сном чиновниці – паща полоза, наближена до обличчя, та вказівний сморід. Отже, їй наснилися не просто змії, а те, що у монастирській традиції знане як «випадок Калупана».
Враховуючи, що місцева влада все більше уваги приділяє питанням світоглядним і метафізичним, сон й направду міг означати попередження не окремій людині, а всій побожній громаді. Можливо, що не просто рептилія, а сам Hostis Antiquus, «ворог древній», навідав сон держслужбовця шостого рангу, явив себе в зміїній аватарі, залишив у свідомості відчуття невизначеної загрози.
До теми: Володимир Єшкілєв: Про Потоцьких
Зібравши до купи всі цитати та відсилання, прокоментував чиновниці її сновидіння. Та довго сиділа мовчки, аж вистигла кава. Потім невпевнено кахикнула й припустила: «Ну, це ж не привід турбувати голову або ж його заступників». Я погодився.
Якщо вже на те пішло, подумав я, за нагальною потребою полоз може наснитися й тим небожителям, котрі перебувають на посадах державної служби «категорії А». Тобто держслужбовцям третього й навіть першого ранга.
Ворогові ж не впирається. Прийде собі у сон до слуги народу та привітає його замість «ваша ясновельможність» потужним звуком. Ледь не пожартував «свій до свого», проте стримався. Гумор нині викликає неадекватні реакції.
До теми Володимир Єшкілєв: Про бентежну долю барабанщика
«А до чого тут «нечестиве місто»?» – згадала чиновниця. Й щось таке промайнуло її обличчям, що мені перехотілось не лише поглиблювати, але й продовжувати.
«Це така образна форма, характерна для раннього середньовіччя», – ухилився я. Чиновниця кивнула. Певно, зробила висновок, що раннє середньовіччя минуло давно і міцно. Людям властиво помилятися.
Comments are closed.