Шостого липня світ щасливо заповз до нової ери — виробники запустили гру Pokemon GO. Перед цією величною подією відступили на другий план усі поточні війни і переворот у Туреччині, космічні запуски і виборча компанія у США, заяви нової британської прем’єрки, чергове здешевлення нафти та навіть, у що взагалі важко повірити, нове відверте селфі Кім Кардаш’ян, за яке донька адвоката отримала аж сімсот тисяч доларів.
Це вчергове підтвердило здогадки сучасних філософів про близькість настання нових Темних століть. Світ стомився думати, переклав цю невдячну справу на машинний розум і пішов полювати на мешканців японських народних казок й решту дрібних духів з розважальної частини світу. Бай-бай, ні пуху вам ні пікачухи.
Зрештою, це не найгірший вихід з того поля, де потоки брехні перетворюють людей на дебілів у промисловому масштабі. Декілька з перетворених от уже кілька днів набридають мені розмовами про військові перевороти. Їх, бідак, так проковбасило від подій у Туреччині і заяв деяких професійних українських ньюсмейкерів, що дядькам почали ввижатися танки на вулицях, штурми адмінбудинків, змови, заколоти та інша кава по-турецьки.
На моє чисто філософське запитання: «Пацани, а що стрьомніше: танки на вулицях чи покемони в уряді?» дядьки відповісти не змогли. Тобто в танчики вони гралися, а в покемонів — ні. Тому, як і все українське суспільство, вони переконані, що може бути гірше, точніше — що гірше обов’язково буде. А я от думаю, навряд чи. Як сказано у Святому Письмі, мертвих баранів вовкам не зашугати.
Нас усіх — кого більше, кого менше — кодують на страх. Кодують і через інтернет, і через зомбоящик. А ще народ сам себе кодує, бо той різновид страху, котрого називають «генетичним», вштамповано в кожного ще з тих часів, коли податки платили не гривнями, а резами, ноґатами та незайманками.
Саме страх є одним із найефективніших засобів контролю. Людина, яка не боїться, є для будь-якої влади найнебезпечнішим ворогом. Але мало хто вільний від страху за своє майбутнє, за майбутнє своїх рідних і близьких. Цим сволоти і користуються. Лякають народ переворотами, масовим терором, диктатурою та іншими страшилками. Мовляв, любіть і слухайтесь нас, терпіли, а то бабайка прийде.
Тим часом, якщо тверезо подивится, найстрашніше з нами вже відбулося. Давайте перерахуємо.
Країна веде війну з набагато сильнішим за неї ворогом і не має ані потрібних ресурсів, ані надійних союзників.
При владі на всіх без винятку рівнях — малоосвічені, некомпетентні та корумповані клептократи.
Правоохоронні органи практично не захищають людей, панує право сильного, вулична злочинність на рівні мексиканських і аргентинських фавел, людей викрадають просто з вулиці.
Офіційні зарплати і пенсії не здатні покрити видатків на їжу та комунальні послуги.
Масові освіта та медицина не відповідають навіть старим радянським стандартам, наука існує виключно на закордонні гранти.
Екологічні та санітарні служби паралізовані, усюди масові отруєння.
Залишки економіки невпинно деградують, квітне контрабанда.
Країна не може вижити без кредитів МВФ, тобто грошей американських платників податків.
Так якого, питаю, бабайки нам ще слід боятися? Яких переворотів? Ку! Ми вже приплили.
Тому простим людям не варто вестися на страшилки від дрібних аферистів. Гірше може бути лише членам тих двадцяти тисяч родин, які правили і продовжують правити цією країною, безсоромно її грабуючи «по умолчанію». Не виключено, що сто найжирніших та найхитріших з них спробують зберегти за собою хоча б якусь владу, відправивши Мамоні під хвіст решту «еліти».
От нехай вони і бояться. А нам, маленьким українцям, немає чого ані боятися, ані втрачати. Ми в будь якому випадку битимемо бомки, питимемо самогон і полюватимемо на покемонів. Тим більше, що гроші в американських платників податків поки що є.
Володимир Єшкілєв
