Франківськ є ідеальним містом для того, щоби стратити в собі рагуля. Франківськ достатньо повільний для такої вправи, адже досвід багатьох підтверджує: рагуля-у-собі швидко знищити не вдається. Це довга вправа, це шляхетне мистецтво впертих.
А ще у Франківську достатньо наочних прикладів, щоби зрозуміти сутність рагулізму та ідейно його зненавидіти. Достатньо повільно пройтися центром, послухати музику в громадському транспорті, почитати об’яви на тумбах і парканах або ж, якщо дозволяє здоров’я, відвідати популярну «розливайку» в час пік.
Потім можна з дослідництва перейти до споглядального формату й трошки помедитувати у спальному районі між облізлою радянською дев’ятиповерхівкою, іржавими гаражами і коробкуватою новобудовою.
Найкращим способом страти внутрішнього рагуля, як на мене, є перформенс, себто мистецька дія. Приклад нам подає пекінський художник Ай Вейвей, який перетворив на мистецьку дію вичавлювання з себе лояльного до китайської влади громадянина. Він, серед іншого, купив здоровенний акваріум і завів собі річкових крабів, позаяк у Китаї державну цензуру інтернету називають «річковим крабом».
Але для страти внутрішнього рагуля у Франківську не обов’язково — навіть шкідливо — тримати в хаті живого бика. Натомість, до прикладу, можна прибрати сміття з горища і обумовити це як мистецький акт. Можна почати стильно одягатися, не кидати шмарки під ноги перехожих або ж припинити паркувати авто на газоні. Піти до Центру сучасного мистецтва та оголосити там це все — концептуальними діями у форматі того самого сучасного мистецтва.
А можна підійти до справи фундаментально. І для початку скласти таблицю повільної страти рагуля-у-собі:
А) перший тиждень: припинити загортання г…на у папірці та пошуки тієї ж субстанції на сметані. Раз і назавжди визнати, що людей створено не для пліток і примноження ненависті, а для радісного пізнання світу, для творчості і кохання. Припинити заздрити багатим і успішним. Помити вікна.
Б) другий тиждень: збайдужіти до того, що «кажуть люди». Зрозуміти, що люди завжди щось кажуть, навіть тоді, коли не давати їм для цього жодного приводу. Почати жити для себе, а не для суспільної думки й не для сусідських розмов. Не сміятись, коли начальник жартує тупо. Врешті-решт, подарувати ворогові зомбоящик разом з антеною.
В) третій тиждень: почати витрачати особисті заощадження на щоденні приємні речі, відмовитись від купівлі непотребу. Припинити щотижня оновлювати фіранки і засмічувати холодильник бонусними магнітиками. Закохатися.
Г) четвертий тиждень: запустити процес подолання жлобських нахилів, відмовитися від дешевих цигарок, магазинних пельменів, порошкового пива, визнати, нарешті, що усіх грошей не заробиш, набрати повні легені повітря, видихнути, вимити авто і поїхати на відпочинок з коханою та друзями.
Д) п’ятий тиждень: видалитися з Однокласників, ВКонтакті та Фейсбуку, піти до філармонії, відтак усамітнитися з цікавою книжкою. В кінці тижня влаштувати поминки за страченим внутрішнім рагулем. Не класти на могильну плиту бридких штучних квітів.
Володимир Єшкілєв
Comments are closed.