Не будь ординарним. Це найважніша заповідь, яка залишилася після однієї виховательки, якої нема на цьому світі майже пів століття. Будь дискретним. Головна заповідь іншої виховательки, яка відійшла ще через десять років. Між цими сциллами і харибдами дрейфую ціле життя. Так воно сильно затямилося.
І весь цей час спостерігаю за еволюцією значення слів, пише Тарас Прохасько на порталі Збруч. Це виглядає смішно, але навіть тисячоліття латини за останні десятиліття в українській мові може зробити такий стрибок сенсу, що дотичні покоління не можуть ідентично розуміти те чи інше поняття.
От з цим «дискретним». Словник іншомовних слів 1974 року, за яким живе моє покоління, каже тільки про роздільність, перервність, то, що протиставляється неперервності. Наприклад, система цілих чисел є дискретною на відміну від системи дійсних чисел (раціональних та ірраціональних), що є неперервною. Натомість словник чужоземних висловів 1935 року, який певним чином зафіксував розуміння попереднього покоління, вказує, що дискретність – це збереження таємниці, делікатність, невтручання у чужі таємниці.
У цій двозначності я вибираю давніше, бо ж це адекватне стосовно виховательок.
Делікатність і ординарність ніколи не асоціювалися мені з тілесністю, з рухами. Хоч рухи первинні. Мені завжди йшлося про голос. Також тіло, але таке, яке транслює додаткові повідомлення. Голос і інтонації – найважливіше у ординарності і дискретності з обох словників.
Читайте Тарас Прохасько: Орієнтуючись на дерева
У підлітковому віці я знав, що люблю вухами. У тому сенсі, що йдеться передовсім про звучання промовленого. Не міг собі уявити близькості із жінкою, яка говорить ординарно і недискретно. І досі мене відлякують люди, які не вміють регулювати свого голосу. Не зважають на власну гучність, частоту, тембр, ритм.
Хоч так званому письменникові мало би бути цікаво прослуховувати чужі історії, моя делікатність страшенно потерпає, коли доводиться чути навіть найцікавіші речі, не призначені для мене. Так реалізується прокляття виховання.
Відкриті влітку вікна на третьому поверсі. Ліжко коло вікна. Під вікном – кінець корзо. Там нічна крамниця з алкоголем і недіючий мармуровий фонтан. Там – маленький порт. Товариства, пари, найкращі друзі, випадкові довірені особи перетікають з нічних походеньок і, купивши по останньому пиву чи горілці, сідають на короткий – як їм здається – час перед тим, як розійтися чи роз’їхатися у далекі лагуни міста. І тоді вони говорять про те, що не призначено більше ні для кого. Але вони не розуміють, що в ущелинах літнього міста звуки ідуть догори, просто у відчинені вікна на третьому поверсі. І вони не здатні регулювати ні волюме, ні тембр.
Мені бракує пам’яті, щоби записувати на мозок то, що діється зі мною. А скільки непотрібних, жахливих, банальних і емоційних історій довелося прослухати через неможливість заснути від дискретної гучності. Часом були такі, що не наважишся обірвати, якось виявивши себе. Бо проявлена інформація вимагала би програми захисту мимовільного свідка.
Читайте Тарас Прохасько: У хованки зі смертю
Але найсмішніше і найнезручніше було одного разу у німецькому поїзді. Навпроти на якійсь станції всівся польський рагуль. З вусами, у шортах, майці, туристичних сандалях, білих шкарпетках, із золотими ланцами, хрестом, бранзолетками і гайками. Цілу годину – маючи усіх за дебілів – він безперервно говорив у телефон (дійсно, у телефон), розрулюючи якісь примітивні, але кари гідні кримінальні штуки. Зміни номерів, втечі, де зустрітися, наркотики, валюта, мама, яка в курсі і їде за поїздом на авті, деталі, явки, паролі, номери телефонів. Брутальна і інфантильна польська бандитерія у Європі.
Говорив він, як пасує рагулеві, страшенно голосно і відкрито. Німці дрімали або вдавали, що то їм не перешкоджає. Я – майже впершись колінами у його коліна – розумів кожне слово. Якби хотів скористатися з ситуації, міг би запам’ятати кожен склад його монологу. Якби був громадянином ЕУ, мусив би з радістю цинканути поліції. Натомість сидів, слухав, дивився у вікно, дивувався із рідкісного непрофесіоналізму. І притлумлював у собі бажання сказати польською (опираючись на словник 1935, Варшава) – не будь ординарним, будь дискретним.
Comments are closed.