Юна німкеня Паула Освальд майже рік живе та працює в Івано-Франківську. Дівчина є волонтером у Благодійному фонді «Карітас Івано-Франківськ». Працює з дітьми, допомагає готувати їжу для безхатьків, відвідує самотніх стареньких. Так уже тут звикла, що, каже, тепер доведеться звикати до всього німецького.
Паула Освальд чудово розуміє українську, бо добре вивчила за вісім місяців. Говорить теж непогано. Каже, коли поїде додому, то ще буде удосконалювати знання. Вже навіть передала додому кілька підручників.
В Україні дівчина вперше. Лише закінчила школу, отримала атестат зрілості та перш ніж вступати до вишу, вирішила подивитися світ і присвятити себе допомозі іншим людям.
Майже рік вона волонтерить у франківському Карітасі. Приїхала сюди за волонтерською програмою від єпархії німецького міста Фульда. В церкві шукали добровольців для допомоги в різних країнах, от дівчина побачила оголошення і записалась.
«У мене була можливість поїхати у Південну Америку, навіть згоду звідти отримала, – розповідає Паула Освальд. – Але потім побачила, що потрібен волонтер в Україну та зацікавилась. Це складно пояснити. Не розумом вирішувала, бо добре знаю іспанську мову, тому в Південній Америці мені було б легше… Просто якось серцем відчула, що маю їхати саме сюди. І не шкодую».
За словами Паули, рідні дуже позитивно поставилися до її вибору та всіляко підтримували. За цей час, що вона у Франківську, мама приїздила вже двічі її навідувати, і один раз сестра. Їм тут сподобалось.
У Німеччині про Україну знають дуже мало, каже дівчина, то вона розповідає друзям тутешні новини, про Франківськ та інші місця, де побувала. Не забуває, звісно, говорити і про роботу в Карітасі.
Щопонеділка Паула працює у благодійній їдальні. Допомагає готувати їжу на кухні. В інші дні дівчина задіяна у різних проектах та програмах. От, працювала з дітками із неблагополучних сімей, які потрапили у складні життєві ситуації. Допомагала проводити для них тренінги, робила з ними уроки.
«З дітьми працювати легко, бо вони відкриті, – каже Паула. – Як лише приїхала, не знала й не розуміла української, але вони вже йшли на контакт. Зараз можу порозумітись вільніше».
Особливо їй сподобався клуб «Надвечір» – для людей похилого віку. «Старенькі були здивовані, що волонтерка з Німеччини приїхала їм помагати, – розказує дівчина. – Я була щаслива від того, що вони раділи. Не знаю, чи я аж так допомагала, але люди раділи».
Крім того, Паула їздила до підопічних Карітасу по області, розвозила їм харчі та памперси. Розносила допомогу разом з іншими волонтерами по місту для самотніх стареньких у рамках проекту «Домашня опіка». Розповідає про одну бабусю.
«У неї немає ноги, але вона випромінювала таку життєрадісність… – дуже емоційно, із захватом каже Паула. – Є багато людей, які мають дві ноги, вони здорові, але не такі щасливі, як та бабуся. Часто люди не помічають, як їм добре, що вони здорові, що ходять на своїх двох ногах. Я тут зрозуміла, як мені пощастило. Мої друзі знають, що їм краще, але наскільки — вони навіть не уявляють! У Німеччині теж є багато бідних людей, але соціально вони захищені краще».
Біля Паули на столі лежить великий синій блокнот із тризубом. То її щоденник, де описано все, що Паула бачила, що її вразило. Показує світлини з дітками, квитки з театру, кіно, навіть цукор із зображенням Івано-Франківська.
«Як лише приїхала, мене вразило те, які тут релігійні люди, – посміхається дівчина. – Вони проходять біля церкви і хрестяться. У Німеччині якщо люди щиро вірять, то вони цього не показують, а тут воно якесь звичне. Ще – люди дуже привітні».
Івано-Франківськ їй дуже сподобався своєю зручністю та святковістю.
Вже в кінці червня Паула Освальд повертається додому. Буде готуватися до вступу в університет. Вагається між двома спеціальностями – релігієзнавством та соціальною педагогікою. Каже, досвід, здобутий в Україні дуже пригодиться їй при вступі.
«За цей час я стала більш самостійною та відкритою, – говорить волонтерка. – Якщо я спершу привикала, що тут усе не так, як у нас, то зараз мені буде важко звикати до всього німецького».
