Радник міністра Юрій Джигир у Франківську розповів, чого очікувати людям від медреформи

У четвер, 19 жовтня, Верховна Рада вдруге розглянула законопроекти медичної реформи – 6327 і 6604, які мусять змінити систему фінансування охорони здоров’я України. «Репортер» ретельно розпитав радника в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун Юрія Джигира, на що очікувати людям після прийняття законів.

– Юрію, якщо не вникати в суть законопроектів, які конкретні зміни відчують на собі пацієнти?

– Один з видимих і дуже відчутних елементів реформи – програма державних медичних гарантій. Замість порожньої конституційної обіцянки, що все – всім і безплатно, люди, вреш­ті, матимуть першу спробу чесної відповіді: за що точно і в яких обсягах заплатить держава. Цей діалог, можливо, буде не завжди легкий, бо він обмежує обіцянку всього, але те, що ми обіцяємо – виконаємо.

– То що ви обіцяєте? Якщо людина звертається в поліклініку – її гарантовано і без жодних внесків, доплат чи подяк прийме лікар?

– Так, це все входить у тариф. Первинна, екстрена і паліативна медична допомога в повному обсязі буде безкош­товною. Тобто, якщо щось трапилося, і людині невідкладно необхідна допомога – їй не потрібно думати про оплату – всі послуги та ліки уже оплачені. На додаток до цього ми розробляємо список спеціалізованої допомоги. Там точно буде вказано, що держава купить в лікарнях – процедури, лікування, втручання. Якщо проголосують, то зміни настануть вже з 1 січня.

– До цього людям треба якось підготуватися, наприклад, вибрати терапевта?

– Ми реформуємо сервіс, і це не створює жодних зобов’язань для пацієнта. Навіть пошук та вибір лікаря первинної ланки – педіатра, терапевта чи сімейного лікаря, підписання декларації з ним – це можливість, а не обов’язок. В момент, коли людина потребуватиме послуг первинної медичної допомоги, вона зможе підписати цю декларацію з доступним лікарем. А Національна служба здоров’я (НСЗ) оплачуватиме лікарю ведення цього пацієнта. Кінцевої дати, до якої це треба зробити, – не буде.

Одна з амбіцій медреформи – первинна ланка має стати входом у безкоштовну спеціалізовану медицину. Пацієнт, який потребує допомоги, буде змушений знайти лікаря і підписати з ним декларацію, аби отримати в нього направлення.

– Тут є два «але». Якщо не підписати такий договір, НСЗ нараховуватиме гроші тому лікарю, в якого пацієнт числиться. А друге – можна не встигнути записатися до більш фахового лікаря, він набере ліміт у 2000 пацієнтів, і потім доведеться обирати з тих, хто залишився.

– Обидва «але» – коректні. Поки людина не обере свого лікаря, вона не потрапить у так званий «зелений» реєстр пацієнтів. Відповідно гроші НСЗ перераховуватиме згідно з «червоним» реєстром – у той заклад, де зареєстрована картка пацієнта. Проте тариф червоного реєстру менший і термін його дії буде обмеженим – на кілька років. Міжнародний досвід показує, що на наповнен­ня реєстру реальних пацієнтів потрібен час. Вищий тариф – це фінансовий стимул для лікарів первинної ланки самим шукати пацієнтів і підписувати з ними декларації, бо оплата за реальних пацієнтів буде вищою за зареєстровані медкартки.

– Скільки піде часу, аби ця система налагодилася?

– Перехідний період активних дій триватиме приблизно три роки. А от і пацієнтам, і лікарям ймовірно знадобиться років п’ять, аби вивчити нові – більш здорові та конкурентні – правила гри і пристосуватися до них. З часом нова система створить чемпіонів.

– Тобто, за 3-5 років 80 % звернень пацієнтів опрацьовуватиме первинна ланка?

– Сучасний рівень медичних технологій це дозволяє. Таким чином звільняється ресурс для дорогої спеціалізованої медицини зі складними випадками. Саме до такої моделі ми прагнемо. І розраховуємо, що за п’ять років первинна ланка візьме на себе значний обсяг навантажень, який нині лежить на вторинці.

– Але серед медиків не всі радо сприймають реформу. Які основні причини спротиву?

– Причини універсальні – зміни лякають людей. Хтось більш відкритий до змін і має вищу здатність адаптуватися до нових правил гри. Вони бачать нові можливості – як фінансові, так і професійні. Це група лікарів, які є активними прибічниками реформи. Але ця зміна правил не пройде безслідно для тих, хто звик отримувати зиск від сучасної нездорової системи. І ці люди природно опираються, бо бачать загрозу своєму статусу-кво.

– Ви зараз говорите про хабарників?

– Думаю, більшість людей, які стикалися з системою охорони здоров’я в Україні, можуть відповісти на це питання самостійно. Нині рівень навантаження на лікарів розподілений нерівномірно. Є медики, які працюють з повною віддачею і підвищують свою кваліфікацію, а є такі, які викладаються менше. А платимо сьогодні їм однаково. Це несправедливо. Нова система буде винагороджувати тих, хто віддається своїй справі.

– На Франківщині теж медреформу сприймають неоднозначно. Наскільки її впровадження залежатиме від місцевого самоврядування?

– Країна йде шляхом децентралізації і роль місцевої влади буде тільки посилюватися. Нові правила гри будуть універсальними для всіх і впливатимуть на всіх незалежно від бажання місцевої влади – її пасивності чи активності. Якщо ми перейдемо до оплати за проліковані випадки, незалежно від позиції на місцях, лікарні з повним навантаженням отримають додатковий фінансовий ресурс. Відповідно напівпорожні чи лікарні-привиди, які ми нині теж утримуємо, будуть шукати або пацієнтів, або шляхи перепрофілювання.

З іншого боку, місцева влада має значні управлінські й фінансові можливості. Де ефективно управлятимуть медичною інфраструктурою, там реформа піде і дасть значно кращі результати. А де місцева влада буде опиратися, саботувати, там і результати будуть гіршими. Відтак нові правила гри матимуть ефект по всій країні, але залежно від активності місцевої влади результат буде неоднаковий.

– Якщо за медреформу не проголосують, що далі?

– У процесі розробки реформи з’явилося дуже багато її прибічників як серед громадянського суспільства, так і серед політиків, урядовців. Навіть за найпесимістичнішого сценарію голосування, з понеділка ми відкриємо новий тайм – 15 хвилин перерви і починається нова гра. Велика команда людей, які хочуть реформу, будуть боротися за неї й далі. Час медичної реформи прийде і це питання демографічної точки: ми почнемо її зараз, при 45 млн населення, чи почнемо її при 35-30 мільйонах. Україна – глобальний лідер за смертністю і нам треба з цим щось робити. Ми можемо почати пізніше чи раніше. Але бажано почати зараз.