Інколи видається, що навіть у разі прильоту інопланетян із бластерами новинні ресурси будуть також публікувати у ті ж самі дні новини про «топ-3 рецепти з курки», «новинки пляжної моди» та «британські вчені встановили». Саме так сприймаю розкачану тему про петицію щодо «жіночих» вагонів, пише Максим Карпаш у Репортері.
Суть звернення – запровадити такі вагони на потягах, подорож у яких триває понад шість годин з можливістю купівлі відповідного квитка. Аргументація – створення безпечних і комфортних умов для жінок, уникнення дискомфорту від представників протилежної статі, зокрема умисних дотиків.
Може виглядати, що жінки борються за свої права у цілковито «чоловічих» вагонах.
До пандемії мені доводилось доволі частенько користуватись послугами нашої залізниці. У мене склалося враження цілком гендерно збалансованого середовища у потягах. Коли треба комусь переодягнутись, інші пасажири з купе виходять на кілька хвилин. Все решта – як у будь-яких громадських місцях. Почасти у жінок з дітьми, старшого віку та й взагалі жінок є перевага щодо обміну місцями, права на нижню полицю і т.д.
Читайте Максим Карпаш: Про плагіат, корупцію та довіру
Однозначного ставлення до цієї ініціативи годі чекати – відразу з’явились активні прихильниці та противники. Відразу скажу, що не підтримую жодну зі сторін. Мені подобається, що в Україні існує такий механізм – можна створити петицію, всіляко її поширювати, ЗМІ можуть розгорнути публічну дискусію. Наші славні ЗСУ у тому числі захищають наше право на таку от пряму форму демократії.
Але розцінюю собі таку ініціативу як «пробну кулю» щодо інших питань.
Можна за аналогією піти до окремих жіночих автобусів чи «маршруток», чи, можливо, щодо жіночих літаків (коли у нас відновлять авіасполучення, дасть Бог і ЗСУ) – звучить доволі кумедно, погодьтеся. Це навіть для мусульманських країн закруто. Але за такою логікою гендерного розділення можна повернутись до окремо дівочих і хлопчачих класів у школах чи університетах…
Взагалі от така прямолінійна думка не властива інформаційному суспільству. На чому варто було б зосередитись, так це на підвищенні якості залізничних перевезень. У Європі дуже рідкісною є практика нічних потягів зі спальними місцями. Причина цього – просто вища швидкість руху потягів. Середні відстані у 500-700 км долаються за кілька годин, які цілком можна висідити.
Читайте Максим Карпаш: Чому шкідливі завищені очікування
Мав радість із дитячим захватом поїздити навіть у знаменитому французькому TGV (понад 300 км/год). Та звична швидкість у 150-170 км/год по ЄС цілком задовільна й усуває власне саму проблему нічних «пригод» у потягах.
З українського досвіду знаю, що частенько більш заможні подорожуючі просто викуповують собі ціле купе (особливо, якщо їдуть двоє разом) і так більшим коштом вирішують проблему небажаних контактів.
АТ «Укрзалізниця» пішла саме таким шляхом – планує подивитись, чи матиме попит концепція «жіночих» купе. Ось і вся історія.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
