Погляд

Максим Карпаш: Як в ЮНЕСКО бачать майбутнє вищої освіти

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Раніше я вже писав про необхідність перевинайдення вищої освіти в Україні. А далі вирішив поглянути, що ж придумав для вишів колективний розум. І знайшов цілісний документ, виданий ЮНЕСКО у 2022 році, який загалом присвячений цьому питанню. Пропоную ознайомитися з ультракоротким екстрактом із нього, пише Максим Карпаш у Репортері.

Максим Карпаш, проректор Університету Короля Данила новини Івано-Франківська

Принципи ЮНЕСКО для формування майбутнього вищої освіти

  • Інклюзія, справедливість і плюралізм. Маємо пряму цитату із Цілей сталого розвитку щодо «рівного доступу до технічної, професійної та вищої освіти за прийнятну ціну».
  • Академічна свобода та участь усіх зацікавлених сторін. Важливо захистити академічну свободу співробітників і студентів від політичного втручання. Це вимагає високого рівня інституційної автономії та самоврядування, а також адекватного балансу між автономією та суспільною підзвітністю.
  • Дослідження, критичне мислення й творчість. Виші несуть унікальну відповідальність за те, щоб навчити відрізняти реальні докази від сфабрикованої інформації та застосовувати знання для вирішення проблем у всіх сферах життя.
  • Доброчесність та етика. Університети повинні робити сильний акцент на етичних цінностях і поведінці, щоб сприяти чесності й толерантності.
  • Прихильність до сталого розвитку та соціальної відповідальності. Через навчання, дослідження та взаємодію з місцевими, національними, регіональними та глобальними спільнотами усі виші можуть зробити активний внесок у побудову більш сталого світу.
  • Досконалість через співпрацю, а не конкуренцію. Університети та інші типи закладів вищої освіти можуть ефективніше виконувати свої освітні місії через співпрацю та солідарність.

На підставі цього пропоную дорожню мапу для України

  1. Змінити ставлення до вищої освіти як до елітарної, дискримінаційної та іноді відчуженої від своїх суспільних завдань до забезпечення конституційних прав людей на освіту через справедливий, добре фінансований і сталий доступ до неї.
  2. Перейти від обмежувального фокусування на професійній підготовці до цілісного досвіду навчання студентів. Виші повинні розглядати себе, в першу чергу, як освітні установи, що забезпечують кожному студенту можливість отримати багатий і різноманітний досвід навчання, без обмежень виключно фахом чи професійною практикою.
  3. Перейти від фахової замкнутості до між- і трансдисциплінарності, відкритого діалогу та активної співпраці між різними галузями знань.
  4. Відмовитись від припущення, що вища освіта відбувається одразу після середньої, а натомість озброїтись підходом навчання впродовж життя, спрямованого на задоволення різноманітних освітніх потреб молоді та дорослих.
  5. Перейти від ієрархічного і слабко пов’язаного архіпелагу установ і програм до інтегрованої системи з різноманітними програмами і гнучкими траєкторіями навчання, які дозволяють уникнути «глухих кутів» в освіті.
  6. Перейти до педагогічно обґрунтованого і технологічно збагаченого навчання у вищій школі, де студенти використовують штучний інтелект, машинне навчання, аналіз даних, платформи для спільної роботи, віртуальну реальність, інтернет речей тощо.

Читайте Максим Карпаш: Треба перевинайти вищу освіту

Для людей із системи вищої освіти усе це звучить як солодкі та недосяжні, а інколи й не дуже зрозумілі декларації, схожі на програму політичного руху. В наступних дописах спробуємо розібратись детальніше. А поки що мріємо.

Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.