Минулого тижня мав виступ на закритому семінарі однієї з провідних енергетичних компаній з приводу декарбонізації. Ця компанія власне повністю «зав’язана» на вуглеводневих джерелах енергії – нафті, природному газі та газовому конденсаті. А декарбонізацією останнім часом називають комплекс заходів, спрямованих на скорочення викидів СО2 (двоокису вуглецю/карбону).
Власне, не такий вже й новий тренд. Наприклад, мерії Івано-Франківська, Долини, кілька інших громад взяли на себе зобов’язання скоротити викиди СО2 на 20% та більше, пише Максим Карпаш у Репортері.
Але для компанії повністю на вуглеводневій сировині такий тренд звучить як план власного знищення, на перший погляд. З жарту в цьому дусі я почав свій виступ. Учасники посміялись. А далі ми почали обговорювати ризики, пов’язані з виробництвом і транспортуванням блакитного водню. При цьому я наполягав на зеленому водні. Комусь може здатись, що то була розмова людей з раптово зниженим інтелектом або якась гра у каламбури. Та це не так.
Читайте Максим Карпаш: Онлайн чи офлайн освіта
Річ у тім, що водень на сьогодні розглядається як заміна природного газу й такий собі акумулятор для відновлювальної енергетики. Задля кліматичної класифікації способів виготовлення водню є його колірна гама.
Підемо від кліматично найчистіших до найбрудніших:
- «Зелений» водень – це виготовлений через електроліз води на електриці з відновлювальних джерел енергії.
- «Блакитний» – виготовлений із природного газу, а СО2, що залишається, може бути захований під землею.
- «Бірюзовий» водень – вироблений завдяки піролізу метану, а СО2 відразу утворюється у твердому стані.
- «Червоний» – виготовлений завдяки високотемпературному каталітичному розділенню води з використанням електроенергії атомного походження.
- «Сірий» водень – виробляють із вуглеводневої сировини, СО2 не утримується, а викидається в атмосферу.
- «Чорний/коричневий» – виготовляють із вугілля залежно від сорту самого вугілля.
- «Рожевий» водень – результат електролізу води з електрики, виготовленої на АЕС.
- «Фіолетовий» – комбінація хіміко-термічного електролізу з використанням теплової енергії та електрики, виробленої на АЕС.
Читайте Максим Карпаш: Як нам пережити зиму й перемогти
Розібратись у цьому всьому ніби непросто. Але насправді в реальному житті ми потенційно можемо мати справу лише з воднем одного чи двох кольорів, не більше.
Крім того, такі словосполучення, як «воднева бомба» або «зброя масового ураження» створили негативний образ водню серед нас усіх. Разом із тим, більшість з тих стереотипів є просто міфами.
Наприклад те, що водень є небезпечним для зберігання чи використання – насправді техніка для цього така сама, як і для інших газоподібних палив. Або міф про те, що водневі технології є надто коштовними. Це теж неправильно, а зростання відновлювальних джерел енергії ще здешевлює ціну питання.
Читайте Максим Карпаш: План відновлення України
Власне, українські інвестори у проєкти сонячної та вітрової енергії після втрати «зеленого» тарифу всерйоз цікавляться можливостями у сфері водневої енергетики.
Словом, для України водневі проєкти можуть стати реальною можливістю реалізувати свій науковий та інженерний потенціал, а також вирішити енергетичні проблеми власні та європейські. На газ з росії нам розраховувати точно не варто. І водень може стати вдалим замінником.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
