Коли готувався до вступу в університет, то в основному слухав старших людей. Адже інтернету тоді не було по суті, а у ЗМІ про це не дуже розповідали. Причини були прості – нас, народжених наприкінці 1970-х – початку 1980-х – було багато. Тому державні та приватні підприємства не переживали щодо нестачі працівників, пише Максим Карпаш у Репортері.
У підсумку, мої особисті спостереження серед знайомих показують, що мінімум половина з нас не працює за фахом. І ще десь чверть хоча б змінила професію.
Останніми роками маємо стійкий тренд у всіх сферах – бракує людей. Державні установи ще так-сяк тримаються, а у бізнесі ситуація критична. Війна прогнозовано тільки погіршить ситуацію. Кількість незакритих вакансій зростає, як і конкуренція за працівників – і перевагою далеко не завжди є зарплата.
Вся справа у тому, що на ринку праці починає домінувати так зване покоління зумерів, народжених у період 1997-2012 років. Їх демографічно менше, а вимоги до місця праці у них складніші.
Читайте Максим Карпаш: Боїнг – як поганий приклад, на якому можна повчитись
В одній зі статей The Economist є багато цікавих фактів про кар’єрні відмінності між різними поколіннями у так званих розвинутих економіках світу/
Ось так це виглядає:
- покоління зумерів є найбільш успішним у плані фінансів,
- рівень безробіття в різних розвинутих країнах різний, але в останні роки він досягає мінімальних значень,
- середня оплата праці зумерів на 10-15% перевищує оплату праці міленіалів та попередніх поколінь,
- зумери у розвинутих країнах виявляють тенденцію обирати більш практичні спеціальності – наприклад, інженерія чи економіка радше – ніж соціогуманітарні, що дає їм додаткові переваги на ринку праці,
- зумери легко йдуть вчитись на робітничі професії, адже це також дає кращі перспективи для працевлаштування,
- комфорт на роботі в плані побуту, емоцій та інших питань набирає все більшої ваги при виборі місця праці для зумерів, якщо ситуація погіршується, то вони легко звільняються.
Мій досвід ділових стосунків із представниками покоління зумерів загалом підтверджує ці тези. Хоча щодо зарплат в Україні загалом ситуація дуже нерівномірна. При цьому у виборі професії та освіти наші зумери досі перебувають у полоні стереотипів своїх батьків і дідусів.
Уся ця картинка суттєво попсована рядом негативних тенденцій, які неможливо опустити. Ключовим для цього покоління є вищий рівень занепокоєння, що у свою чергу призводить до різних значущих речей.
Для початку, щодо зумерів маємо гірші показники із соціальних контактів, адже вони менше спілкуються «вживу», надаючи перевагу мобільному зв’язку та месенджерам.
Читайте Максим Карпаш: Про помилки ЄС і шанси України в енергетиці
Вони також більш соціально активні – саме це покоління є драйвером більшості протестів, рухів і так далі. Додатково, поточні відомості вказують, що зумери слабші у плані підприємництва (рідше започатковують бізнеси), а також продукують менше інновацій порівняно з попередніми поколіннями.
Словом, мусимо враховувати усе це, адже це покоління зростатиме і ставатиме дедалі активнішим.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
