Нещодавні удари по українській енергетиці саме навесні змушують подумати, а як діяти далі? Зі свіжого інтерв’ю Фатіха Біроля, керівника Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), дізнався, що «європейська промисловість розплачується за енергетичні помилки минулого». Більше того – «ЄС слід розробити новий промисловий план відновлення». Голова МЕА критикує Європу, пише Максим Карпаш у Репортері.
Фатіх Біроль дорікає ЄС за відставання від Китаю та США після того, як вони зробили «дві історичні величезні помилки»: покладались майже повністю на російський газ і відмовились від ядерної енергетики.
Це висловлювання голови МЕА не є випадковим. Саме зараз лідери ЄС готуються обговорити нову промислову стратегію для підвищення конкурентоздатності економічного блоку.
І дійсно, ЄС роками відстає від Китаю та США у сфері чистих технологій.
Причина – невдала комбінація складних правил і високих цін на енергоносії. Так, ціни на електроенергію в ЄС щонайменше у 2-3 рази перевищують ціни у США. А високі ціни на енергоносії є суттєвим гальмом для індустрії, зокрема військової, що зараз ой як потрібна Україні та ЄС.
Помилка №1 – багаторічна залежність від російського газу. За підсумками двох років війни констатуємо, що ЄС успішно відмовився від нього, але великою ціною. Для прикладу, у 2023 році в ЄС вперше виробили більше електроенергії за допомогою вітру, ніж газу. Природний газ становив понад 40% поставок в ЄС і впав до 15%, незважаючи на стрибок імпорту скрапленого газу. Норвезький газ замістив російський і дозволив уникнути відключень та падіння генерації, але без розгортання відновлювальних джерел не обійшлося.
Помилка №2 – відмова від ядерної енергетики, яка поляризувала політикум в ЄС. Такі країни, як Франція, Угорщина та Чехія, є «проатомними», але інші – Німеччина, Австрія, Люксембург – категорично проти. Вони стверджують, що ядерні проєкти часто зазнають затримок і різких витрат, а також вичерпують кошти, які краще витрачати на відновлювані джерела.
І тут непросто знайти баланс.
Теорія та практика енергетичного переходу до чистої енергетики вказує на те, що без ядерної здійснити його складніше. Адже складно прогнозоване виробництво від сонця та вітру потребує балансу постійною генерацією на АЕС. Правдою є й те, що фокус на ядерній енергетиці заважає інвестиціям у відновлювальну. Адже можна безкінечно зосереджуватись на безпеці атомних енергоблоків, їх ремонті, закупівлі та утилізації ядерного пального. Приклад України перших 20-25 років незалежності тут є показовим.
Читайте Максим Карпаш: Темні часи української енергетики – і світлі люди
Словом, напередодні виборів в ЄС, попри вельми амбіційні зобов’язання щодо скорочення викидів на 55% до 2030 року, «зелений» порядок денний поступається безпековому, міграційному, економічному, соціальному.
Україна мала такі ж помилки як і ЄС.
Але вже є кілька спричинених війною додаткових висновків:
- немає сенсу відновлювати в такому масштабі вугільну генерацію на місці зруйнованих об’єктів,
- екологічна ситуація без вугілля явно покращиться,
- економіка міст-сателітів енергетичних об’єктів безповоротно зміниться,
- швидкої заміни для вироблення тепла та електроенергії, крім відновлювальної енергетики з акумуляторами, не існує,
- роль громад та їхнього керівництва у процесах енергетичної трансформації нині зростає в рази.
Отже, є над чим подумати й попрацювати, бо в України є великі шанси бути лідером енергетичної трансформації в ЄС.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
Читайте Максим Карпаш: Коли 1000 грн бувають удвічі більшими
