Максим Карпаш: Олімпійське фіаско

Вже завершилася Олімпіада у Токіо, і України серед найкращих у медальному заліку немає. За останні два десятиліття це найгірший результат. У 2016 у Ріо-де-Жанейро ми завершили змагання на 31 місці, у 2012 в Лондоні – на 15, у 2008 в Пекіні – на 11, у 2004 в Афінах – на 13, а в 2000 у Сіднеї – на 21. Цього разу хоч би в 50 потрапити.

Якими ж є причини таких результатів, на мій непрофесійний та неспортсменський погляд? Первинна причина у будь-якій громадській справі – управління. Від 2005 року Національний олімпійський комітет України очолює справді великий спортсмен Сергій Бубка. Його попередником у 2002-2005 роках був Віктор Янукович – ще той спортивний «функціонер»: згадаймо лишень його вояж у Афіни на шикарній яхті, пише Репортер.

Сергій Бубка є явно кращим – славна історія, чистий представник спортивного цеху, кіношна зовнішність. Усе це в підсумку мало б дати хороші бюджети, ширше висвітлення у ЗМІ, налагоджену співпрацю з закладами освіти і все з однією метою – зробити спорт дійсно масовим серед українців. На жаль, масовим він не став. У школах його все одно викладали як фізкультуру з нормативами. А професійний спорт за мінімальними винятками не отримав належної підтримки держави, інфраструктури у більшості не створено. Велика кількість льодових палаців, як на мене, дивна, адже українці ніколи не були сильними у таких видах спорту, хоч їх, може, треба розвивати. Але все це – підсумок слабкого менеджменту на рівні НОК, який явно засидівся. До речі, висловлю особисту думку – чому б не запропонувати його очолити Андрію Шевченку?

Читайте: Максим Карпаш: Треба вчити плавати

Молодший та сучасний керівник чи керівниця НОК точно не мав / мала б «проспати» появу нових видів спорту, які регулярно отримують статус олімпійських. Наприклад, цьогоріч такими стали карате, серфінг, скейтбординг, скелелазіння, бейсбол / софтбол. В наступному олімпійському циклі будуть додані нові види. За цим треба стежити, шукати ті, в яких ми можемо претендувати на успіх, враховуючи результати українців на змаганнях, одночасно фінансуючи цей процес, надаючи можливості для підготовки спортсменів. Простими словами – можна сфокусувати зусилля задля отримання максимального результату у тих видах спорту, де це найбільш вірогідно.

Читайте: Максим Карпаш: Енергетична ціна біткоїну

Вважаю, специфічним негативним чинником, який міг зіграти проти нашої збірної, став карантин в українському виконанні. Підозрюю, що багато спортсменів або просто не змогли отримати олімпійські ліцензії, або не змогли належно підготуватись – адже часто бази їхньої підготовки розташовані за кордоном (це знову про нашу слабку спортивну інфраструктуру).

Загальною ж причиною є тотальна відсутність державної політики у сфері здорового способу життя. У першу чергу, по тій причині, що це вигідно – багато країн провели такі дослідження: чим більше здорових громадян, тим вони багатші, а з ними – вся держава.

Сподіваюся, холодний душ цьогорічних результатів нашої олімпійської збірної поверне нас у тверезий стан. Змінимо менеджмент, почнемо розумно витрачати кошти на спорт, особливо у сфері пропаганди здорового способу життя.