У студентські роки під час стажування познайомився із старшим від мене на кілька років студентом Вільного університету в Берліні. Вчився він на бібліотекаря. Через кілька років проїздом заїхав до Франківська. Під час розмови виявилось, що він і далі студент. Я запам’ятав його слова: «У мене такий фах, що може мене почекати. І навіть коли мені буде 27, хоч мозок і не буде вже таким свіжим, та для бібліотеки – якраз». Ми посміялись, але зрештою щодо віку він мав рацію, пише Максим Карпаш у «Репортері».
Особисто для себе я визначив, що після 30 у мене в плані наукових здобутків було відверто складніше. Міжнародний науковий досвід свідчить, що плато з навчання та мислення завершується між 30 і 40. Далі люди показують гірші результати в тестах на здатність оброблення інформації, швидкість виконання розумових завдань. А після 60 років це зниження загалом прискорюється…
Читайте Максим Карпаш: Мікроклімат у бліндажі
Усі ці думки прийшли мені в голову після публікації проєкту змін до законодавства в частині звільнення від мобілізації тих, хто навчається у вишах. Суть змін вельми проста: якщо чоловікам понад 30 років, то вони звільняються від права на відстрочку від мобілізації під час воєнного стану.
Така законодавча пропозиція є вельми контроверсійною і викликала інтенсивне обговорення в нашому академічному середовищі. Наразі публічно утримаюсь від висловлення власної позиції, аби кожен міг зробити власні висновки. Та, на мою думку, маємо п’ять вимірів питання уможливлення мобілізації здобувачів освіти віком понад 30 років.
На мою думку, вони такі:
Військовий вимір. Ми не знаємо точної кількості загиблих і поранених захисників, а також тих, хто звільняється з лав ЗСУ. Військових меншає, а війна не зупиняється. Словом, потреба у нових захисниках тільки зростає і це становить консенсус для усіх свідомих українців.
Освітній вимір. Маючи досвід викладання для категорії здобувачів 30+ маю визнати, що загалом вони є не надто добрими та активними студентами. Зокрема, з огляду на природні обставини.
Правовий вимір. Право на вищу освіту гарантоване тим самим українським законодавством, тож можна буде чекати певної серії судових позовів щодо порушення цього права.
Економічний вимір. Десятки тисяч здобувачів віком 30+ приносять українським університетам значний дохід. Припустимо, що таких студентів в Україні цьогоріч є 60 тисяч, а кожен сплачує 25 тисяч гривень на рік. Сумарно це 1,5 млрд – непоганий ресурс для дефіцитної освітньої галузі. В разі його втрати скорочення в університетах є невідворотними.
Етичний вимір. Війна – це, окрім вияву патріотичної позиції, мужності та героїзму, ще смерті й каліцтва. Десь перед цим вибором постає кожен із нас. Та якщо нині той самий кожен із нас не докладе усіх зусиль до перемоги України, то потім усе решта вже не матиме значення.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
Читайте Максим Карпаш: Зекономив на комуналці – задонатив на ЗСУ
Comments are closed.