На початку березня 2022 року я питав себе, як люди у Другу світову війну жили в тилу – одружувались, веселились, народжували та виховували дітей. Потім життя показало, що все, як і раніше, але з товстим шаром смутку. Ми стали свідками багатьох життєвих подій, пише Максим Карпаш у “Репортері”.
«Ось переможемо і заживемо», «Все налагодимо після перемоги», «відбудуємо Україну після перемоги», «після перемоги все буде краще/як раніше», «світ нас засипле грішми після перемоги». Подібні наративи («установки») ширяться в інформаційному просторі, особливо у дні свят. Багато промовців прямо чи опосередковано говорять про відкладене майбутнє України після перемоги. І мені це не дуже до душі.
Читайте Максим Карпаш: 2022 рік буде з нами ще довго
Ми не можемо спрогнозувати коли завершиться війна з росією. І це доволі серйозне підґрунтя для того, аби відмовитись від очікування «завтра» та почати творити своє життя, життя своїх навколишніх і держави разом. Ми 30 років чекали на це майбутнє, аж поки на нас не полетіли ракети. Тож маємо працювати вже.
Наразі бачу наступні напрямки:
- Власне здоров’я та розвиток. Україні потрібні здорові громадяни. Ми самі собі потрібні здорові. Під словом «розвиток» маю на увазі читання книг, емоційний інтелект, встановлення нових соціальних зв’язків. Нам усім це дуже згодиться для швидкого зростання – економічного, в першу чергу.
- Бізнес-ініціативи. Поки війною зруйнований або пошкоджений індустріальний сектор, маємо створювати новий підприємницький прошарок. Як бачимо за першими спробами у рамках держпрограми єРобота, усім нам слід розглянути можливість відкриття власної справи. Адже саме у такий спосіб буде надходити допомога від закордонних партнерів.
- Енергетика. Як вже раніше писав, найскладніший опалювальний сезон – наступний. Дефіцит енергії буде з нами дуже довго. Тож мусимо підвищувати власну ефективність: споживати менше за умови зростання корисного ефекту від її використання.
- Євроінтеграція. Маємо використати цей шанс – статус держави-кандидата на вступ до ЄС дався дорогою ціною. Та мусимо виконати власну домашню роботу – цілий перелік реформ, потрібних змін в економічному та соціальному житті. Щоб повернутись у європейську родину націй, маємо пройти процедуру очищення від радянського спадку.
- Освіта, включно із військовою. Якісна освіта – найкращий об’єкт інвестицій, у першу чергу, інвестицій власного часу. Хтось здобуває свою першу, хтось продовжує, хтось перенавчається, а хтось – чекає чогось. Незалежно від віку чи інших статусів наполегливо рекомендую вчити англійську мову, адже ні євроінтеграція, ні розвиток себе чи бізнесу неможливі без її знання.
До праці, колеги та друзі!
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
