Вже понад рік у Франківську працює муніципальна інспекція з благоустрою. Про їхню роботу відгукуються двояко – хтось хвалить, а хтось каже, що за той рік так нічого й не змінилося. «Репортер» вирішив на один день змінити фах і попрацювати з «муніципалами».
По два на п’ять
Робочий день у працівників інспекції починається о восьмій ранку. В офісі на Незалежності, 152 вони одягають свою форму та йдуть шукати порушників. Кажуть, завдання на кожен день у них різні. Усе залежить від сектора, на якому працюють і від кількості звернень мешканців.
Почали з перевірки дозволів на літники в центрі міста. Просто заходили по черзі до кожного закладу, біля яких стояли літні майданчики. Кафе лиш починали приймати відвідувачів. Інспектори представляються, просять адміністраторів закладів показати документи, ті порпаються в паперах, аби знайти потрібний.
У більшості — ресторан «Фамілія», паб «Десятка», інші — документи знайшли легко. У ресторані «Рокфор» попросили підійти через годину, мовляв, на місці нема людини, яка за це відповідає. У пабі «Грот» просто запевнили, що всі папери є, але вони у власника, а той поїхав з міста. Інспектори склали «гротівцям» припис та пообіцяли повернутися через кілька днів.
«В кінці кожного робочого дня, ми повертаємось до офісу та вносимо всі приписи і протоколи у спеціальну базу, – каже інспектор Віра Дергун. – Потім матеріали справи розглядає адмінкомісія міської ради, яка й розбирається – винна людина чи ні».
До матеріалів додають фото з місця порушення та записи з нагрудних камер інспекторів. Кажуть, це їм неабияк полегшує роботу та допомагає уникнути конфліктів.
Загалом Івано-Франківськ поділений на п’ять секторів і в кожному з них працюють по два інспектори. У центрі міста вони ходять пішки, а от по мікрорайонах пересуваються на роверах.
Порушники тікають
Поки розбиралися з літниками, з офісу переправили скаргу когось із мешканців про те, що на Дністровській незаконно поставили малу архітектурну форму (МАФ). Пішли розбиратись.
Вже на місці з’ясувалось, що кіоск, в якому молоді підприємці ремонтували мобільні телефони, розташований на території ринку. В них є договір оренди, тож з паперами порядок. Однак поруч, на самісінькій дорозі, стояв штендер (спотикач) з їхньою рекламою, тож припис інспектори таки склали.
Працівник сервісу спершу відмовлявся підписувати папери, трохи нервувався, дзвонив начальнику і навіть покликав на допомогу юриста. Той прибіг за кілька хвилин і просто розвів руками, бо реклама дійсно незаконна. Порушення пообіцяли усунути, потиснули руки та й розійшлись.
Насправді складання адмінматеріалів займає чимало часу, адже потрібно, щоб порушник правильно вказав свої дані. А люди часто сприймають зауваження як особисту образу – кричать, намагаються ображати інспекторів. Найпопулярніші вислови: «Ми вже сто років так працюємо!», «А чому ви прийшли до мене, якщо через дорогу он скільки порушників?!», «Краще б ішли дороги ремонтувати» та інше. Була навіть фраза: «Пишіть собі, що хочете, у нас з Марцінківим усе домовлено».
Якщо ж людина навідріз відмовляється називати прізвище, інспектори викликають патрульних для встановлення особи. Проте й поліція не завжди може допомогти.
Так, дорогою на Дністровську ми побачили, як посеред тротуару стояло велике гіпсове морозиво. Для інспекторів це – незаконно встановлений МАФ. Зайшли в магазин, щоб поспілкуватись з продавчинею, а та одразу почала кричати, що лише виконує вказівки керівництва. Називатися жінка навідріз не хотіла, тож Віра Дергун викликала патрульних. Та поки вони їхали, продавчиня просто закрила магазин і втекла.
«У нас нема повноважень затримувати людей, тож тікають часто, – говорить Тарас Локатир, напарник Віри. – Але наступного разу ми завчасно зателефонуємо патрульним і вже разом з ними підемо оформляти матеріали».
Починати треба з себе
Ще один головний біль муніципальної інспекції з благоустрою – стихійна торгівля та торгівля без дозвільних документів. Таких варіантів – неоране поле, навіть ходити далеко не треба.
До прикладу, по всьому місту стоять жіночки, які продають розливний квас, і в більшості з них документів нема. Ми натрапили на бочки з квасом харчосмакової фабрики. Дозвіл на торгівлю в них був, але «у вихідні, святкові дні та під час ярмарків». Щодо буднів у розпорядженні мера нічого не йдеться.
Коли інспектори почали складати адмінпротокол на місце торгівлі приїхав чоловік, який назвався керівником. Ім’я, прізвище не назвав. З ним було ще двоє молодих людей, які почали фотографувати на мобільні телефони інспекторів і журналіста…
«Ми працюємо згідно з розпорядженням міського голови, в нас є всі схеми, – взявся пояснювати чоловік. – Якщо вони щось там неправильно вписали, то най поправлять. Ми не можемо працювати лише два дні, бо є процес виробництва квасу. Тарас Слободян (заступник начальника управління торгівлі – Ред.) сказав, що ми можемо торгувати кожен день».
Потім сказав, що це їх «замовили» – мовляв, вставляють палки в колеса місцевим виробникам. Просив нічого не писати. Закінчилося тим, що приїхала поліція й інспектори склали адмінпротокол.
Насправді в таких ситуаціях людям дуже важко пояснити, що їх ніхто не замовляв, а муніципальна інспекція просто робить свою роботу, як і «Репортер».
«Зазвичай підприємці не хочуть брати на себе відповідальність і протоколи складаються на продавців, – говорить Тарас Локатир. – Звісно, нам неприємно доводити жіночок до сліз, але є порушення, і ми мусимо на нього реагувати. Якщо ми хочемо щось змінити в нашому місті, то кожен мусить почати з себе».
Робочий день був довгим і важким. Адже провести його на ногах під сонцем доволі складно. А ще ці безкінечні розмови з людьми, які вважають, що до них просто чіпляються. При цьому інспектори поводилися дуже виважено. Стресостійкість у них ще та.
