Війна в Україні триває не лише на Донбасі. Запеклі бої точаться і в інформаційному просторі. Натомість з телеекранів українців і нині «годують» російськими серіалами, телепрограмами, піснями у виконанні українофобів. Як можна вплинути на ситуацію – у розмові з Ігорем Масловим, представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Івано-Франківській області.
– Пане Ігорю, минулого тижня Нацрада прийняла рішення щодо новорічного ефіру на «Інтері» – винесли попередження та призначили перевірку. Наскільки це серйозно, чи просто присоромили?
– Спершу, напевно, треба сказати, що нині пріоритетний напрямок роботи Національної ради – це захист інформаційної безпеки держави. Саме цього і стосувалося засідання від 15 січня. Розглядали новорічні ефіри не лише «Інтеру», а й багатьох загальнонаціональних каналів. Запросили їхніх керівників, юристів, нардепів, представників СБУ, МВС, Генпрокуратури, журналістів – такої відкритості ще не було. Говорили три години. І не лише про «Інтер». Але він виявився найбільшим порушником, бо транслював виступи не просто артистів – Кобзона, Газманова, Валерії – а людей, які завзято пропагують недружнє ставлення до України.
Позапланові перевірки призначили кільком каналам, а «Інтер» отримав ще й попередження.
– Що це означає?
– Три попередження – і Національна рада подає до суду на анулювання ліцензії. Мало того, в рішенні ще було звернення до Комісії з журналістської етики, адже «Інтер» відправив тих своїх працівників, які виступили проти новорічного ефіру, в позапланову відпустку, і ми розуміємо, чим це тхне. Ще, дуже важливо – ухвалили звернення до правоохоронних органів щодо чіткого визначення структури власності каналу. За законом, серед власників українських телерадіокомпаній не можуть бути іноземні структури. Якщо справді виявиться, що там, наприклад, 30 % належать російському Першому каналу, тоді ліцензія «Інтера» вже зараз опиниться під великим питанням.
– А заборонити показ російських серіалів, які вже багатьом набили оскому, можливо?
– Тут треба розуміти, що ми йдемо в Європу, яка толерантніша, більш ліберальна. Там у більшості такі речі регулює ринок. Звісно, в Україні ситуація інша – війна, зокрема інформаційна. Та лише зараз Мінінформполітики готує законопроект, в якому є ці питання. Наприклад, якщо в фільмі чи серіалі задіяний артист, що є персоною нон ґрата в Україні, то в ефір його давати не можна буде. Сьогодні ж заборонити «Інтернів» з Охлобистіним, надактивним українофобом, законних підстав нема, як би нам цього не хотілося.
Ще в тому законопроекті є про пропаганду армії країни-агресора. Зокрема, це стосується серіалів про російський спецназ. Але наразі, ставити якийсь фільм до ефіру чи ні, вирішують тільки керівники телеканалів.
– Тобто усе залежить від їхнього розуміння: чи совість переважить, чи гроші. А глядачі можуть вплинути на телеканал? Рекламодавці?
– Глядачі можуть просто відмовитись від перегляду. Якщо це буде масово, тоді телеканал втратить у рейтингу й рекламодавцям стане нецікавим. Також глядач може написати звернення до Національної ради. Щодо новорічного ефіру «Інтера» таких листів було приблизно 250, із них навіть три – на підтримку каналу.
Рекламодавці? Легко – припинити розміщувати там свою рекламу. Але так само – виключно на їхній розсуд, закон цього не регулює. До речі, після новорічних ефірів, наскільки я знаю, розміщення реклами на «Інтері» призупинив «Київстар» – саме з тих причин, про які ми говоримо.
Та насправді, вже навіть на тому ж засіданні 15 грудня, за виступами керівників телеканалів було видно, що вони почали думати по-іншому. Для них уже є актуальним питання саморегуляції ефіру, тобто проблему зрушили з місця.
– А чи може Нацрада вплинути на кабельні мережі, наприклад, в Івано-Франківську? Чув незадоволені відгуки. Мовляв, оператори знімають якісні канали, які подобаються клієнтам, ставлять інші, ніби гірші. Звісно, це питання смаку та ринку, але…
– Рада може вплинути на будь-якого провайдера кабельних мереж, який отримав ліцензію. На Прикарпатті зареєстровані 15 провайдерів. Ці компанії, коли подають документи на ліцензію (раз на 10 років), мають представити перелік каналів, які вони планують показувати. При цьому провайдер зобов’язаний надати всім абонентам УПП (універсальну програмну послугу), тобто ті канали, які є у загальному доступі (той же «Інтер», «1+1», СТБ, «Новий», ІСTV, інші) плюс телеканал «Рада». А далі «кабельники» вже обирають канали самі – українські або іноземні. Перелік іноземних каналів, адаптованих (дозволених) до показу в Україні, завжди є на сайті Національної ради, будь-хто завжди може зайти і подивитись. Те, чого немає у списку, провайдер транслювати не може.
– Усе, що вони показують абонентам, Нацрада вже дозволила?
– Саме так. Наприклад, два тижні тому був адаптований до показу в Україні чи не єдиний опозиційний російський канал – «Дождь». Наші «кабельники» вже можуть вписувати його в ліцензії.
– У Франківську ще нема, чому?
– Це питання до провайдерів – якщо вважатимуть за потрібне. Але вони ще мають укласти угоду з каналом і додати її до заяви на включення його до їхньої ліцензії.
Тут також є ринок, гроші. Одні телеканали провайдери, грубо кажучи, купують, а інші – навпаки, доплачують їм за трансляції. Це не обов’язково пропаганда чи якийсь негатив, ні. Просто канал може мати такий рейтинг, що вже не потребує розкрутки, тоді він бере гроші за свій продукт. Наприклад, українські «Футбол 1» і «Футбол 2» – тут платять провайдери. Інші канали можуть розширювати мережу, тож їм вигідніше заплатити за те, що їх транслюють у кабелі, аби показати рекламодавцям ширшу аудиторію та отримати більший рекламний бюджет. А провайдери намагаються знайти баланс між доходами та витратами від співпраці з телеканалами.
– Добре, а де ж тут глядач – він просто мусить «їсти» те, що йому дають?
– Він укладає угоду з провайдером і тоді ж отримує додаток – список каналів до перегляду. Влаштовує – добре. Якщо провайдер потім купу всього поміняв (канали, до речі, іноді просто закриваються), але він працює в межах ліцензії, то навіть якщо тобі це не подобається, – скаржитись немає сенсу. Єдиний варіант – змінити провайдера.
З досвіду можу сказати, що кожна людина зазвичай обирає для себе не більше 5-7 каналів. Хоч маєте їх 70, хоч 120, хоч 500 – більше ніж сім мало хто дивиться. І якщо «улюблений пакет» абоненту підходить, він не стане міняти провайдера.
На Заході майже всі ці речі регулює ринок – клієнти, рекламодавці. Абоненти не хочуть платити за продукт низької якості (тож його не випускають), компанії не рекламуються на неякісних телеканалах, радіо, у пресі (тому їх там нема), власники ЗМІ ставляться до цього як до бізнесу, а не засобів пропаганди – тобто дурниці не дотують. Сподіваюся, так буде і в Україні.
