Уже завтра у Лондоні починаються Олімпійські ігри. А як нам усім відомо, олімпійці — це люди, які добровільно присвятили своє життя спорту в ім’я досягнення спортивних вершин, для слави свого народу та рідної держави. Зрікаючись багатьох життєвих спокус, а також спілкування з рідними, близькими і друзями, вони віддають себе тій справі, яка не сприймає самовіддачі на 50-70 чи навіть 90%. Якщо хочеш перемагати — мусиш віддаватися спорту на всі 100%.
У цій справі немає дрібниць, ніщо не має відволікати від досягнення мрії. Олімпієць — це в першу чергу режим. Режим сну, тренувань, відпочинку, і, звісно, режим харчування. На мою думку, ключовими є два моменти — сон і харчування. Адже коли ти не висипаєшся, то обов’язково накопичується втома. А коли неправильно харчуєшся, то звідки візьметься енергія, аби витримувати навантаження — наприклад, десятки тонн на день? Отже, без хорошого здорового сну та якісного харчування не буде ефективних тренувань. А тоді — які олімпійські нагороди?
Багато людей погоджуються на самопожертву в ім’я спорту. Але не всі, на жаль, навіть ті, хто завойовує світові та європейські нагороди, мають щастя стати олімпійцями. За приклад візьмемо Сергія Бубку, володаря шести золотих нагород чемпіонатів світу. Він 35 разів вносив поправки до світового рекорду, брав участь у чотирьох олімпіадах, а на олімпійський п’єдестал піднявся лише раз — у Сеулі, в 1988 році. Хоча 20 років йому не було рівних у секторі для стрибків з жердиною.
Є багато видів спорту, де вага лімітована по категоріях — бокс, боротьба, важка атлетика, дзюдо. Там ти змушений тримати вагу, щоб не вийти за рамки своєї категорії. Вагу тримають за рахунок збалансованого харчування та спеціальних методик тренувань. Є види спорту без жодних обмежень у вазі, тоді спрацьовує тренерська мудрість, досвід і власні відчуття. Я особисто прислухався до себе: чи можу я координувати своє тіло з тою чи іншою вагою. Максимально важив 147 кг, а бойова вага на змаганнях, де я показував кращі результати — 135-136 кг.
Зі спортивного меню мені найбільше запам’яталося рибне заливне-асорті. Я його спробував відтворити вдома і скажу без зайвої скромності — у мене вийшло краще та смачніше. А все тому, що я не шкодував продуктів.
Отже, знов улюблена риба. Беремо три риб’ячі голови (я брав коропа, щуку та лосося), відварюємо з коренем петрушки, цибулькою та перцем (горошком). Поки голови варяться (а їх треба добре проварити, щоб вони віддали смак), я замочую у холодній воді желатин, потім відкидаю на сито та даю стекти.
Під заливку готуємо прямокутну велику форму з бортами як мінімум 3 см, бажано прозору. Туди викладаємо порізане на кубики філе слабосоленого лосося та філе слабосоленого палтуса, додаємо баночку червоної ікри.
Коли відвар готовий, відціджуємо його, даємо трохи охолонути та вкидаємо до відвару набряклий желатин. Знову доводимо до кипіння, даємо остигнути до отримання желеподібної субстанції, заливаємо у прозору форму з рибними смакотами. Поверхню заливного всипаємо порізаною на кубики відвареною морквою та картоплею, яка притопиться до середнього рівня. Прикрашаємо зеленим кропом.
Для заливного «По-олімпійськи» нам знадобляться:
голови риб — 3 шт.,
цибулина — 1 шт.,
корінь петрушки — 1 шт.,
желатин — 1 пачка,
філе лосося — 300 г,
філе палтуса — 300 г,
ікра червона — 140 г,
морква — 1 шт.,
картопля — 2 шт.,
перець горошок, кріп, сіль, перець до смаку.
Скажете дороге задоволення? А я відповім, що Олімпійські ігри бувають раз на чотири роки…
Смачного!
До речі
На час проведення Олімпійських ігор у Лондоні на «Першому національному» у ранковій програмі «Олімпійські пристрасті» з 9:30 до 11:00 одним із трьох ведучих в студії працюватиме Роман Вірастюк. Разом програму вестимуть журналіст Григорій Палій і дворазова учасниця Олімпійських ігор Наталя Годунко.
Comments are closed.