Сьогодні поговоримо про діабет, про те, як із ним жити. Жити повноцінно, практично ні в чому собі не відмовляючи.
Як правило, цей діагноз звучить вироком не тільки для хворих, а й для їхніх близьких. У моєму житті теж був момент, коли діабет увійшов у наше життя, й розпачу не було меж. Звичайна поїздка на море перетворилася на жах, коли нашу дитину вкусив отруйний павук каракурт. Того літа було надзвичайно спекотно, термометр показував + 40. Саме тому популяція цих павуків дісталася до півдня України. Вже потім ми отримали інформацію з інституту, який вивчає отруту змій і павуків, що того року в Миколаївській, Одеській і Херсонській областях було більше тисячі нападів на людей і 14 закінчилися смертю. Нам іще пощастило, що укус прийшовся на кінець серпня, адже найвища активність отрути цього павука припадає на червень-липень. Тоді від укусу помирає навіть верблюд. Отрута викликає 30 побічних наслідків, один з яких — гіперглікемія (підвищення цукру в крові).
У нас була паніка. Ми не знали, як із цим жити. За рік ми об’їздили всі ендокринологічні центри в Україні, спробували всі можливі способи лікування в нетрадиційній медицині, але, крім збільшити чи зменшити дозу інсуліну, нам ніхто нічого не радив. Казали, щоб ми не хвилювалися, що з цим живуть, але як — ми не почули ніде. Одна єдина людина, ім’я якої я, на жаль, не пам’ятаю, порадила якомога більше рухатися. Неважливо, в який спосіб, неважливо, чи є для цього умови, просто брати дитину за руку і робити фізичні вправи.
Те саме мені порадив мій тренер, з яким я пропрацював 25 років і якому вірю як батькові і самому собі. Я почав, деколи й примусово, залучати свого сина до активного способу життя. І помітив, що показники цукру в крові, які перевищували норму вдвічі, після активних занять поверталися до норми без додаткової дози інсуліну. Адже головне при цій хворобі — не дати цукру стрибнути вгору або впасти нижче норми. Треба дотримуватися норми — від 3 до 6 одиниць. І тут знову таки неважливо як — чи підколюючи інсулін, чи даючи фізичні навантаження — головне, щоб не було стрибків цукру.
Нехай вибачать мені фахівці ендокринології, але все це я розповідаю, спираючись на власний досвід. Реально розумію, що і в них немає дієвого механізму для одужання. Щастить тим, кому зустрівся небайдужий, з великим серцем і душею лікар. Боляче усвідомлювати, що ліки для діабетиків нереально дорогі. У найближчому зарубіжжі — втричі дешевше. І взагалі, в суспільстві, й не тільки в нашому, давно говорять про те, що ліки від діабету, раку, багатьох інших страшних недуг уже винайшли, але авторське право на них викупили великі корпорації з виробництва ліків. Тому ці винаходи лежать у шухлядах тих, хто при їх реалізації втратить заробіток…
Одним із ключових моментів для діабетиків є харчування. Особисто мене життя змусило вивчити основи діабетичної кухні, що, вважаю, має бути нормою для всіх батьків, діти яких мають таку недугу. Для приготування діабетичної їжі найчастіше я користуюся пароваркою та аерогрилем — там немає контакту продукту з поверхнею, що нагрівається. Але бувають і винятки. Сьогодні ми будемо фарширувати курячу грудинку шпинатом.
Отже, миємо, висушуємо та трошки відбиваємо курячу грудинку, посоливши та поперчивши її. Вирізаємо в кожному філе кишеньку, маринуємо їх у маринаді з масла, оцту і соєвого соусу. Поки філейки маринуються, готуємо шпинат. Перебираємо його, миємо, тушимо в закритій риночці, поки листочки не зм’якнуть. Зливаємо воду, додаємо потовчений часник, порізаний перець і базилік, солимо, перчимо.
Нарізаємо бринзу акуратними смужками. Начиняємо філейки приготовленим зі спеціями шпинатом, додаємо в кожну кишеньку кілька смужок бринзи. Запікаємо в духовці 20-30 хвилин при температурі + 200°С.
Нам знадобляться:
куряча філейка — 4 шт.,
бринза — 300 г,
шпинат — 700 г,
часник — 2 зубка,
оцет яблучний — 2 ч. л.,
олія та соєвий соус — по 2 ст. л.,
сіль, перець до смаку.
Смачного!
І не забувайте головне — знайдіть час на фізичні вправи. Рухайтеся.
Ви відповідальні за себе й за своїх дітей!
