Поштівка, яку надрукував місцевий видавець Шраєр, переносить нас у Станиславів 1914 року. Польською, німецькою та українською мовами читаємо, що то є вулиця Сапіжинська. Спочатку вона називалась Тисменицькою дорогою, оскільки вела до сусіднього містечка. У 1884 році Станиславовом прокотилась хвиля вуличних перейменувань. Відтоді Тисменицька стала Сапіжинською – на честь першого маршалка (спікера) Галицького крайового сейму князя Леона Сапєги (Сапіги).
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького
Наприкінці ХІХ століття ця вулиця вже була центральною артерією міста, при чому початкова її частина називалася Лінія А-Б. У автобіографічній книзі «Ось іде людина» письменник і актор Олександр Гранах пише, що один її бік – променад – називався Лінія А, інший – Лінія Б.
Фото: Микола Волков
Зрозуміло, що статус головної вулиці вимагав споруджувати тут фешенебельні будинки. Найдавнішою кам’яницею на фото є крайній правий будинок, що нині має адресу – Незалежності, 15. Його спорудили у 1900 році, про це свідчить напис на підлозі вестибюлю. Власником новобудови був Міщанський банк, заснований у 1884-му як «Товариство взаємного кредиту міщан у Станиславові». Спершу справи в банку йшли досить добре, але з часом ситуація погіршилась. Не створивши достатніх готівкових запасів, Міщанський банк був змушений оголосити про припинення діяльності у 1914 році. Приміщення купила інша фінансова установа – Банк крайового господарства. У міжвоєнний період на першому поверсі кам’яниці працювали такі заклади, як першокласний ресторан Теофіла Квятковського, крамниця Владислава Лєвака, бюро подорожей «Орбіс» і перукарня.
За часів німецької окупації на другому поверсі містився обласний провід ОУН, у відділі пропаганди якого працював молодший брат Степана Бандери – Василь. 15 вересня 1941 року німці його заарештували, пізніше він загинув у концтаборі Освенцим. На сучасному фото за деревами не видно, але нині на стіні будинку є меморіальна дошка із погруддям Василя Бандери. До речі, за німців Сапіжинська називалась Адольф Гітлер-штрассе.
У радянські часи тут містилися парфумерна крамниця «Фіалка» та ювелірний магазин «Рубін». Ювелірний є там і зараз – «Рамзес».
Кам’яниця ліворуч споруджена у 1910 році за проектом відомого архітектора Фредерика Януша. За два роки перед тим німецький підприємець Карл Гаусвальд придбав у Міщанського банку земельну ділянку та розпочав будівництво. На досягнутому він не зупинився та невдовзі збудував ще один дім – на розі з сучасною вулицею Вітовського. В історію споруда увійшла як кам’яниця Гаусвальда, але про неї – іншим разом.
За Польщі перший поверх, що являв собою просторий зал, зі стелею на двох потужних пілонах, займав магазин автомобілів «Мотор», у радянські часи – крамниця «Тканини». У наші часи орендарі змінюються досить швидко – нині там магазин одягу «OGGI», а ще донедавна був ювелірний супермаркет «Діамант». Поскольку может быть, что официальный сайт казино Джойказино онлайн Россия будет заблокирован нужно искать варианты обхода данной блокировки. Один из самых популярных методов это найти работающее джой казино зеркало сегодня онлайн Россия. Зеркало – это копия официального сайта казино Joycasino Россия, где все, так же как и в оригинальной версии. Игроки даже не заметят особой разницы и смогут, без каких либо проблем продолжить свой игровой путь. Благодаря зеркалу от казино Джойказино онлайн Россия игроки смогут и дальше развлекаться, но пользоваться нужно только официальными зеркалами.
Що змінилось за 100 років? Ну, насамперед назва вулиці. За ЗУНР Сапіжинська називалась Шевченка, за совітів – Радянська, а від 1994 року – Незалежності. За цей час її початкова частина перетворилась на пішохідну зону. Суттєво побільшало дерев – і лівий і правий боки вулиці прикрашають молоді клени, серед яких заховалося знамените «Дерево щастя».
Самі ж кам’яниці добре пережили буремне ХХ століття. На середній з’явились телевізійні антени, новий цегляний димар, але кудись зник громовідвід. Цікаво, що з самого початку всі віконні прорізи в бічній стіні Міщанського банку були замуровані. У радянські часи у торцевій стіні пробили кілька нових вікон, але вони не збігаються зі старими нішами, пофарбовані у різний колір і взагалі виглядають якось примітивно.
Comments are closed.