Час від часу ця давня історія знову вилазить на перші шпальти таблоїдів. Історія про інопланетян, космічний корабель яких в ніч на 2 липня 1947 року гепнувся біля ранчо Фостера, де орендар Брейзел пас вівці. Цього разу історію згадали у зв’язку із розсекреченим звітом агента ФБР, який підтверджує факт катастрофи «тарілки». Ентузіасти радіють, скептики, як і пасує скептикам, знизують плечима. Зрештою, це вже настільки класична історія, що вона починає нагадувати штучні веселощі навколо старовинного анекдоту, контекст і прикол якого майже забуті. А, між тим, віра в інопланетян вартує окремої розмови.
За часів державного атеїзму віра в НЛО була таким собі замінником віри в Бога. Людині притаманно тікати від світоглядного сирітства. Там, наверху, конче має хтось бути. Якщо не добрий дідусь, то зелені чоловічки. Має бути хтось незмірно мудріший за нас, хто в останній момент прийде і відбере в неслухняного людства небезпечні іграшки.
«Ядерної війни не буде, інопланетяни не допустять», – казали підлітки за радянської доби. Не те, щоб вони вірили в чоловічків, вони просто не хотіли вмирати від вибухів атомних ракет. Вони гнали подалі від себе видовище самогубства здурілого від гонки озброєнь людства. Зрештою, вони частково виявилися правими. Всупереч прогнозам, ядерної війни не сталося. Можливо, завдяки зеленим чоловічкам. Хоча політики весь позитив, як завжди, приписують собі. Такі вже в тих політиків звички.
Фільм «Ікс-файли» вивів на перший план іншу потребу в інопланетянах. Потребу у справжній таємниці. Не в дрібній побутовій чи політичній, а у масштабній і сповненій вселенського змісту. Люди насолоджуються великими таємницями, тому що великі таємниці створюють ілюзію причетності людей до чогось значного. Адже кожний може побачити на небі «тарілку» і потрапити до спільноти «свідків НЛО», до спільноти обраних.
А деяким, кажуть, «пощастило» попасти до прибульців у полон, стати піддослідним кріликом й, навіть, набути після того екстрасенсорних здібностей. Якщо вірити уфологічним сайтам, сьогодні на планеті живе приблизно 20 тисяч осіб, які стверджують, що були вкрадені інопланетянами і залишали Землю на їхніх зорельотах. Це при тому, що на земних кораблях за 50 років до космосу потрапили трохи більше півтисячі землян.
Отже, мусимо визнати, що зелені чоловічки вже грають у нашому житті важливу роль. Дехто стверджує, що витоки секретної інформації про прибульців, на кшталт документального фільму про анатомічне дослідження тіл «чоловічків», який запустив на світові екрани у 1995 році Рей Сантіллі, мають за мету підготувати нас до офіційної зустрічі з представниками інших цивілізацій. Є такі, що кажуть: урядам відомо, що ВОНИ вже на підльоті. Недарма, мовляв, календар майя закінчується у наступному році, чекайте!
Ми й чекаємо. Кілька тижнів тому, в рамках акції «Час читати», мав зустріч зі школярами 93-ї львівської загальноосвітньої школи. Школярі запитували. Зокрема, і про інопланетян. Відповів чесно. Сказав, що допускаю існування прибульців з того часу, як прочитав дослідження відомих уфологів Баррі Грінвуда, Дональда Шмідта, Кевіна Рендла, Бориса Шурінова та інших. Тому останні публікації на підтвердження контакту 47-го року мене не здивували. Зрештою, про звіти агентів Едгара Гувера знали й раніше. Мене турбує інше: наміри тих істот, які рано чи пізно прийдуть до нас відкрито. Що принесуть вони людству? У місію спасіння щось не дуже віриться, у тотальне знищення також. Напевне світ стане іншим, а люди ближчими одне до одного. Адже тоді ми станемо галактичною расою. Одною з багатьох.
Comments are closed.