Ми живемо на перетині світових потоків. Один із тих потоків – час; він невблаганно несе нас із минулого у майбутнє, від народження до смерті. Крізь час тече інший потік, в якому народжуються і помирають покоління подібних до нас. Цей потік називають людством. Час від часу ми чуємо плескіт інших, віддаленіших, потоків. Там народжуються зірки і вмирають боги.
На перехресті цих великих послідовностей ми день за днем, рік за роком риємо маленьку вузеньку канавку для власного потічка. Для тої персональної послідовності, котру прагнемо зробити не просто біографією (народився – пожив – помер), а частинкою історії. Нам хочеться на щось впливати. Щоб від нас щось залежало. Щоби наші фантазії перетворилися на реальність для нас і для інших. Щоб на «скрижалях» незнані нащадки креслили славу для наших персон.
І тут виникають проблеми. Адже навколо нас інші представники гомо сапієнс також намагаються стати частинками історії. Цілі натовпи лізуть у вузькі двері, на яких написано «Тільки для історичних постатей». У кожного з претендентів є ніби вхідний білетик. Кожен такий квиток має свій колір. Знамениті вбивці, маніяки і начальники репресивних контор мають білетики чорного кольору. Шоумени, естрадні зірки, актори і монстри гламурних хронік притискають до грудей жовті білетики. З червоними до дверей рвуться різноманітні революціонери, мітингові лідери та народні герої. Сині білетики належать вченим, діячам культури та аферистам. Респектабельні політики, банкіри і власники знаменитих брендів мають білетики зеленого кольору. І попри них усіх, біля дверей товчеться ціла купа підозрілої дрібноти з квитками дивних та екзотичних відтінків.
Охоронці дверей пропускають претендентів за квотами. Ще півстоліття тому легко проходили агресивні власники червоних білетиків. Тоді їх запаковували до історії цілими групами. Але тепер цих полум’яних персон жорстко квотують: одного народного героя пропускають після трьох маніяків і сотні акторів. Охоронці скаржаться: колись герої були каліброві, красиві, а тепер здебільшого або розшматовані вибухами терористи, або племінні вожді з кільчиками в носах. Зате у когорті «синіх білетиків» знов розквітла популяція аферистів. Кого тут тільки немає! Загадкові екстрасенси і наснажені псевдовчені, ведучі політичних ток-шоу і естрадні секс‑символи, подібні до дешевих повій. Вони заходять до історії цілими групами, школами, стилями і жанрами. Охоронці вже скаржаться: історія не смітник, скільки ж можна?!
Натомість, зовсім мало власників срібних і золотих білетиків. Адже святих подвижників і пророків у нашому світі майже не залишилось.
Натовп біля дверей не бачить іншого отвору. Того, через який з історії викидають. Може й добре, що не бачить. Бо ж поточне життя має підтримуватись різними надіями і мотиваціями. В тому числі прагненням увійти до історії. Що буде, якщо ми припинемо рити свої канавки? Нічого доброго.
А тим часом мене запитують: «А в тебе квиток – якого кольору?» Я можу помилятись, але здається, що у небесному військкоматі мені видали білий…
