Андрій Микитин —?Вам нас не видавіть, — сказав одного разу кандидат в Президенти України пiд час телевiзiйних дебатiв. Його опоненти довго обурювалися цiєю фразою, корчили у вiдповiдь дурнi гримаси та дружно спiвали: — ми не бидло, ми не козли. Та час доказав, що українська полiтика чиниться виключно через видавлювання. Схема гри проста, майже класична, й до болю знайома, як от «десять негринят», або хто кого задавить в міцних дружнiх обiймах.
Спочатку в нас полiтичних партiй було навiть забагато. Потiм — просто багато, а вiдтак — їх стало лиш три. І вже незабаром на всіх телевізійних екранах на сесіях усіх можливих рад від села до міста гряде битва гiгантiв.
Сьогоднi двоє успiшно видавлюють третього зайвого: так поступово українська демократiя дiйшла межi, за котрою власне демократiї вже нема.
—?вЖе нема де пасі Жюр, — сказав отець української демократії та протягнув ноги.
—?А- яяя-й, убили негра, А- яяя-й, нагло його замочили в сортірі.
Та третє негринятко ще не здається, і хоч вже й б’ється в конвульсiях, та все ще органiзовує ланцюги єднання з великою нацією маленьких українців. В таких випадках кажуть: «Нiхто не хотiв помирати». Але система унiкального полiтичного видавлювання не має альтернативи: або ти, або тебе.
«Iду на ви — сказала жiнка з косою i пiшла на президента. А президент просто пішов на… В результатi найдемократичнiша за всiх часiв та народiв «каалiция» наказала довго жити. Тепер тільки й про неї всi говорять, хоча про мертвих належить казати або тiльки добре, або нiчого.
На політцвинтарі тихо небіжчики сплять, а в суспільстві говорять гармати: народ в очiкуваннi народження нової коалiцiї.
Узурпацiя влади тихою сапою зосереджується в руках двох. Негринята (10?ро) потрохи вiдходять в забуття, а 10?% прохiдний бар’єр похоронить їх уже назавжди в загальну полiтичну братську могилу.
У фiналi зустрiнуться найсильнiші, нiчия не проходить. Будуть пенальтi.
Хтось когось видавить на цей раз вже назовсiм, раз i назавжди.
Симпатiї виборцiв роздiлилися порiвну. Ставки ростуть. Парадом буде командувати не чукча, а бурят. Хоч i кажуть, що надiя вмирає останньою, але вже ясно: вiйська не пройдуть, силовий варiант не вiдбудеться, армiя перейде на сторону народу вже в першому таймi. Мiлiцiя уже з народом.
Тому залишаться тiльки двоє: Вiн i Вона.
Щоправда, Болiвар двох не витримає.
—?А i Б сидiли на трубi, — промовляє вголос маленька дiвчинка, заплiтаючи косу, — А упало, Б пропало, хто лишився на трубi?
—?Москва- Кремль, — розгадує загадку баба Параска.
Узурпацiя однако, повний — єц.
