За мої 44 роки життя добряче покидало мене по світу. Якось, погортавши свої спортивні щоденники (а такі раніше обов’язково вели спортсмени збірних команд України), я нарахував 42 країни, розкидані по всіх континентах планети. Відверто кажучи, сам був вражений. І не всі ці поїздки були абсолютно безпечними.
До прикладу, жовтень 1996 року, Кубок Югославії в Сараєво на розбомбленому стадіоні. Тоді спортсмени відгукнулися на запрошення Югославії прилетіти до Белграду, взяти участь у відкритому Кубку з легкої атлетики та показати всьому світові, що країна живе й не збирається капітулювати. На кожен із 44-х видів легкої атлетики запросили по одному іноземцю — хто погодився.
То був незабутній екстрім їзди на джипах у військових обладунках, з автоматом, чотирма додатковими ріжками патронів, пістолетом і двома гранатами. Це було необхідністю, бо їхали ми до Сараєва, в зону активних бойових дій, у супроводі одного танка і двох БТРів. У Сараєво жили в польовому таборі за містом, а змагалися на стадіоні, де у 1984 році відбувалося урочисте відкриття Олімпійських ігор. Тоді я переміг, але тій перемозі зовсім не тішився, було моторошно і страшенно хотілося додому…
Другий реальний екстрім я відчув, коли приїхав на відкритий Кубок Іспанії до столиці басків — Більбао. Землі басків розкинулися від півночі Іспанії до південного заходу Франції. Ця народність має свою мову, нею володіє приблизно третина населення (майже як в Україні). В Іспанії та Франції сьогодні живуть до 2,5 млн. басків, а в цілому світі до 15 млн. людей мають баскське походження.
Цей народ завжди прагнув незалежності. Вони прагнули її століттями, а реально мали лиш рік — з 1936 по 1937 — під час іспанської громадянської війни. Диктатор Франко зробив так, аби все, що пов’язано з басками, — ідеї та символіка, вважалося злочином. Тому під кінець диктатури утворилася підпільна баскська організація, відома нині як ЕТА з гаслом «Басконія і свобода». Її дії були спрямовані проти диктатури й на здобуття незалежності. Диктатури давно немає, а прагнення мати свою державу в басків не згасло. Основною тактикою ЕТА донині залишаються теракти по всій Іспанії.
Коли я приїхав до Більбао, нас одразу попередили про можливі терористичні акти: щоб не підходили до смітників, оминали людні місця і найстрашніше — проінструктували, як вести себе на арені стадіону.
Моїм суперником був місцевий кумир Мануель Мартінес, срібний призер чемпіонату світу. В ході змагань ми поперемінно виходили в лідери, додаючи по кілька сантиметрів у кожній спробі. Єдиною відмінністю між нами була реакція трибун. Коли я переміг іспанця в останній спробі, у мене полетіли пластикові пляшки. Зі стадіону мене виводила і супроводжувала до готелю поліція. Слідом за мною приїхав Мартінес. Я швидко зібрав речі і він повіз мене до своїх батьків. Там я був у безпеці аж до самого вильоту на Україну. Його мама частувала мене традиційними баскськими стравами.
Баскська кухня вважається однією із кращих в Європі, бо вони не визнають довготривалого зберігання продуктів. Баски не морозять, не солять і не маринують. Коли достигає капуста — готують з капусти, достигає перець — готують з перцю, коли заб’ють барана, то сідають і з’їдають його із сусідами та друзями. Вони дуже рідко смажать, більше тушать і варять, але одна смажена страва басків припала мені до душі — це тартілья по-баскськи. Вона кльова тим, що до неї можна кидати все, що у вас є. Обов’язковими є тільки картопля, солодкий перець і яйце.
Отже, беремо почищену й порізану тонкими кружальцями картоплю, смажимо до готовності. Забираємо її на таріль, а на тій самій олії смажимо цибульку і перчик, порізаний соломкою. Коли вони готові, скидаємо все (і картоплю також) у широку, але не дуже глибоку пательню. Заливаємо збитими яйцями та перемішуємо. Баски додають ще кров’янку із шматочками серця, або подрібнену тушковану баранину. А я кладу все, що потрапить на очі та має відношення до м’яса. Все це відправляємо у розігріту до 180 градусів духовку на 15 хвилин.
Виймаємо, смакуємо.
Для тартільї нам знадобляться:
• картопля — 5 шт.
• солодкий перець — 2 шт.
• цибуля — 1 шт.
• яйця — 6-8 шт.
• олія — 100 г.
• сіль, перець до смаку,
• м’ясне на ваш розсуд.
Тартілья — це демократична, невибаглива та смачна страва.
Смачного!
Comments are closed.