В Івано-Франківську з 2008 року говорять про «місто в місті» – новий сучасний мікрорайон на площі, обмеженій вулицями Національної Гвардії, Сорохтея, Чорновола і Коновальця. Гість редакції – керівник проекту, директор ТзОВ «Маодот І» Тарас Виноградник.
– Пане Тарасе, якою є основна функція вашої фірми?
– «Маодот І» – девелоперська компанія. У нас чомусь усіх називають забудовниками. Девелопер – це організатор процесу. Він генерує ідеї, шукає проектантів і виконавців, забезпечує фінансування та відповідає за результат.
– Ви робите все власним коштом чи залучаєте інвесторів?
– На першій фазі маємо зробити максимум за свої гроші. Це – принципово. Особливо зараз, коли криза показала, що більшість забудовників не можуть «витягнути» проекти. Так ми робили і проектування, і магістральні мережі. Першу групу будинків теж почнемо будувати виключно власним коштом.
– Яким буде житловий комплекс?
– Проектом передбачено 250‑260 тис. м2 житла, близько 3,5 тис. квартир. Крім того, школа, два дитячих садочки, інфраструктура для бізнесу та відпочинку, об’єкти соцпризначення (перукарня, хімчистка, стоматологія тощо) – все для комфортного життя.
Перші п’ять будинків розпочнемо цьогоріч, у 2011‑му вже вийдемо на ринок із пропозицією. Комплекс маємо закінчити у 2014 році. Багатоповерхівок у нас не буде. Ми вивчили думку іванофран-ківців і з’ясували, що будинки не мають бути вищими за п’ять-шість поверхів. Але там все одно будуть ліфти. Така поверховість дозволяє збільшити відстані між домами, розбити сквери, майданчики. Майже половина площі – зелені насадження. Крім того, першими в місті проектуємо підземні паркинги, аби не забивати простір машинами.
– Ви вважаєте, що на такі обсяги житла буде достатній попит?
– Безумовно. Квартир гостро не вистачає, гроші в людей є. При цьому сама ідея мікрорайону не розрахована на тих, хто купляє житло вперше. Ідеологія звучить так: «Змінимо старе на нове, гірше – на краще». Наше житло для тих, хто добре розуміється, яким воно має бути.
– Це буде дорого?
– Сьогодні точну цифру сказати не візьмуся, але ціна квадрату не буде вищою за середньоринкову.
– На яких умовах ви отримали землю?
– Це була пропозиція влади, і ми пішли назустріч. «Маодот І» – перше підприємство в місті, яке погодилося віддати місту 10 % житла. Крім того, ми мали відразу надати квартири для військових, оскільки територія належала Міноборони. І ми віддали 172 квар-тири загальною площею 12600 м2. Купили нове житло. Зауважу, не вторинку й не сирець – з паркетом, умивальниками, газовими плитами тощо. І люди там давно живуть. Також ми повинні були протягнути нові магістральні мережі – виконали. У проекті мали бути дитячі навчальні заклади – запроектували школу на 700 дітей і два садочки по 90 дітей. До речі, у Франківську від незалежності не збудовано жодної школи і жодного садочку.
– Хто буде експлуатувати мікрорайон?
– Ми створимо окрему експлуатаційну організацію. Для безпеки мешканців газу в мікрорайоні не буде взагалі. Електрикою і теплом його забезпечуватиме своя теплоелектростанція. Власна телефонія, телебачення, відеоспостереження…
Ми спеціально їздили до Відня, Праги, Парижа, вивчали досвід. І проектували не на сьогодні, а на 5‑10 років наперед. Адже зараз будують те, що було спроектовано 5‑6 років тому. Воно вже виглядає застарілим. Тож треба думати на майбутнє.
– Ви говорите про архітектуру чи про технологію?
– Наведу приклад. Не так давно Івано-Франківськ ввели у сейсмічну зону. А це означає, що всі будинки, вищі за п’ять поверхів, треба робити або зі збірного, або з монолітного залізобетону. Із цегли – не можна. А як воно насправді? Нові магістральні мережі хтось будував? Ні. А все має ресурс…
– Наскільки я знаю, є конфлікт навколо музею «Героїв Дніпра»…
– Напевно, це комусь треба або до виборів, або, щоб перешкодити нам вийти на ринок з таким обсягом якісного житла. Бо тоді виникне запитання: а як будували до того, що 20 років робили в місті «хлопці при владі»?
Музей довго не функціонував, їм ніхто серйозно не займався. Ми говорили про те, що можемо надати нове приміщення. А може його логічніше перенести на Довженка, до призовного пункту? Пропонували і перевезти, і відремонтувати за наші гроші. Але ж ніхто не хоче розглядати варіанти та приймати рішення! Рада ветеранів і директор музею звернулися до військової прокуратури, ті подали позов. Суд ми, звісно, виграли. Коли нам передавали землю, музей там був? Так. Ми свої обов’язки по угоді виконали? Так. А тепер виявилося, що щось не те…
Маємо регулярні перевірки, постійно вилучають документи. Виникає враження, що комусь дуже заважає наш мікрорайон, хтось не хоче, щоб люди дізналися, як насправді можна жити.
– Так, цікаві стосунки у вас із владою. А самі туди не збираєтесь?
– Ні, але я бачу себе в команді. Нам треба, щоб успішні люди йшли у владу і робили успішним суспільство. Необхідно закінчувати розмови на кухні і, якщо в тебе є, що сказати, говорити це вголос. Хочеш зробити добре – зроби сам.
Досьє
Виноградник Тарас Теофілович
Народився: 23 червня 1964 року.
Освіта: Івано-Франківська середня школа № 5, Львівське пожежно-технічне училище.
Кар’єра: заступник начальника пожежної охорони Івано-Франківська (до 1991 року), брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (травень 1986‑го).
З 1991 року – в бізнесі.
Сім’я: одружений, має трьох дітей.
Захоплення: робота, музика, східні єдиноборства.
Голова обласної федерації дзюдо.
Comments are closed.