Що не кажіть, а місто в нас студентське. І нині у Франківську важко не помітити величезну кількість молодих людей, які приглядаються до об’яв чи гортають, сидячи на лаві, місцеві газети. Вони шукають житло. Нині студенти не дуже хочуть іти до гуртожитків, тим паче, якщо батьки мають можливість допомогти грошима на оренду квартири. Та далеко не завжди батьківські сподівання на те, що, живучи окремо, дитина більше зосередиться на навчанні, справджуються…
Неозброєним оком видно, як побільшало іноземних абітурієнтів. Хоча, можливо, це лише здається. До речі, у сусідньому з моїм під’їзді мешкають четверо темношкірих студентів. Треба сказати, що ці хлопці настільки виховані й привітні, що деяким нашим до них далеко. І в магазинах вони іноді навіть краще говорять українською. Питаю, звідки вони її так добре знають? Пояснюють: «Спеціально вчили. Базові знання англійської мови в українських викладачів не надто високі, а хочеться знати предмет досконало. Адже навчання – платне».
Аргументоване пояснення, чи не так? Скільки наших за батьківські гроші просто просиджують штани в університетах. Бо знають, що татко з мамою, крім того, що заплатили за навчання, ще й їстоньки привезуть і з грошима в будь-якому разі допоможуть. От саме це й породжує спершу байдужість до майбутньої професії, а згодом і непрофесіоналізм після влаштування на роботу (знову ж таки – за протекції батьків). А потім ми боїмося лікаря, юриста чи кухаря-двійочника…
Пригадую своє навчання в інституті та просто пишаюся нашим поколінням. Ми «вигрібали» все самі – і навчання, і проживання, і харчування. А які шикарні бенкети влаштовували після здачі сесії?! Не про алкоголь мова, а про ті страви, які ми готували, виходячи з можливостей наших кишень. Яким шедевром нам тоді здавався грибний крем-суп, хоч і був зварений практично за копійки. Цей рецепт – для студентів, які не сидять на шиях власних батьків.
Беремо печериці (шампіньйони), добре миємо, перемелюємо в однорідну кашку та висипаємо у 5‑літрову каструлю. Кидаємо туди ж очищену цибулину. Даємо закипіти, потім годину варимо на повільному вогні.
Потім беремо середню терку та прямо над каструлею натираємо плавлені сирки, при цьому не забуваємо постійно помішувати – аж до однорідної маси. Підсолюємо до смаку. Заправляємо свіженьким кропом, накриваємо кришкою, даємо постояти з 10 хвилин. Розливаємо у мисочки та смакуємо на здоров’я.
Аби приготувати, нам знадобиться:
гриби – 1,5 кг,
цибуля – 1 шт.,
сирок плавлений – 6 шт.,
кріп – пучок.
Якщо хочете отримати крем-суп густіший, то не шкодуйте сирків. Їх може бути і дев’ять, і більше.
Смачного!
Comments are closed.