Зима. Забутому у східноєвропейському барлозі царству сняться сни. Меседжі, якими Україна колись намагалась наповнити світ, повертаються до неї телевізійними снами, трансляціями програм і реклам, кінофільмів і ток-шоу. Ці сни, як і сни людей, є складною сумішшю солодких марень та диких страхіть. Перша хвиля снів приходить з рекламними роликами. «Покрути! Лизни!» – пропонує реклама печива. І все дрімотне царство крутить і лиже, крутить і лиже. Навіть точно не знає, кому саме лиже, але не відволікається від процесу. А ще сопе і чухається, коли до сну пробивається грізне гудіння несплячих газових лічильників.
Це все нагадує виробництво віртуальних примар з фентезійних новел пізнього Роджера Желязни. Кожний товар отримуватиме свою ескортну примару. Разом із товарами примари входитимуть у сни підданців дрімотного царства. Примар більшатиме. Вони набуватимуть тіл і на вулицях ми будемо зустрічати жовтих «півлімонів» частіше за живих користувачів мобільних пакетів. Користувачі спатимуть.
Там, у снах, інші примари ставатимуть лідерами мрій і сподівань. Примарні «народні зірки» подарують надію на успіх молодим мешканцям загиджених дворів і депресивних сіл. Примарні гравці відшукають мільйон у примарному кейсі. Примарні сайти продаватимуть білети на примарний чемпіонат. Примарних пацанок розмалюють у примарних панянок. Країна, що перебуває у щасливій дрімоті, лише на хвильку розплющить очі та переконається у тому, що місце чумаків з волами назавжди зайняли заробітчани з торбами. І знов засне, втішена незмінністю та переконливістю речей світу сього. Енергетичні напої тут не допоможуть. Хіба що електрошок…
…Безкрайнім тілом сплячої країни хтось просувається. Це ті, хто зранку відчув захисну силу «Актімелю», переміг найупертіші плями за допомогою «Ванішу» та здолав унітазні бактерії разом із загоном туалетних каченят. Вони вирушили на пошуки пропалої грамоти. Під час походу вони навчилися знаходити «Х-фактор» у вуличних задрипанцях і вживати мезим після кожного вареника. Пропалої грамоти вони не знайшли, але, завдяки Шустерові і Кисельову твердо вивчили шлях від позиції «збитий льотчик» до позиції «політичний труп». Вони ще не плутають назви шампунів з іменами свіжих політиків з «молодих команд», але це лише тимчасово, адже у дрімотному царстві все остаточно перемішалося. Заклики до свободи вже переповзають з мітингів на постери з рекламою алкоголю, а гасла напоїв стають девізами протестних об’єднань. Ми ще дочекаємося появи горілки з назвою «Владу геть!» та алкогольно-громадського об’єднання «Хортиця».
Для деяких сплячих момент істини наступає безпосередньо під час сну. Вони починають вірити всьому тому, що кажуть їм телевізійні примари. Це така «солодка капітуляція», коли свідомість все ще розуміє, що запивати розчином Е434 трансгенну картоплю не дуже корисно для здоров’я, а рука вже відкриває розмальовану акційними повідомленнями пляшку з отруйною шипучкою. Це також сон. Одна з його найпоширеніших модифікацій, яка передбачає купівлю примарного бренду, і споживання реального ГМО.
Далекоглядні люди колись передбачали, що новітні сни України набудуть карнавальної форми. Карнавалу не вийшло, хоча людоньки чесно мерзли на майданах. Чому не вийшло? Невідомо. Чи то минулі епохи залишили забагато неспокійних кладовищ, чи то карнавальні янголи співали «такими злими голосами»… Правдонька в тому, що замість карнавалу мешканці дрімотного царства споживають відходи сусідських свят. Бридко, але не фатально. Переживемо. Тим більше, що фатальність теж добігає кінця. Вона тепер теж у переліку тих форматів, котрі проспало наше царство.
