Я вже кілька разів згадував змагання серії Гран-прі. Що ж воно таке?
Календар міжнародної федерації легкої атлетики (IAAF) передбачає цілу сітку (близько 20 етапів) змагань по цілому світу. На них запрошують 20 кращих атлетів світу в тому чи іншому виді за підсумками минулого року. Виняток — спортсмени, які, незважаючи на минулорічний рейтинг, цьогоріч показали неординарний результат.
На цих змаганнях, крім призових за І-ІІІ місце, атлетам оплачують переліт в обидва боки, проживання, харчування та, якщо ти входиш до першої десятки, гроші за участь. Тут також є градація. Якщо ти світовий лідер, олімпійський чемпіон, чемпіон світу чи Європи, то будеш коштувати організаторам від 20 до 50 тис. доларів тільки за те, що приїхав і цим підтвердив високий статус турніру. Якщо ти десятий в рейтингу, то твоя ціна — максимум 2-3 тис. Ваш покірний слуга, дякувати Богу, з 1994 по 2003 рік входив до чільної десятки кращих штовхальників ядра у світі. Але зараз не про те.
Сітка змагань надзвичайно насичена — 20 стартів з травня до кінця липня, тобто один старт через кожних 4-5 днів. Це, скажу я вам, виснажливо. Але воно того варте, адже за підсумками етапів 12 найкращих потрапляють до фіналу Гран-прі. Для цього слід на кожному з етапів із 20 спортсменів потрапити у вісімку. За перше місце на етапі нараховують вісім балів, за восьме — один. Решті залишається сподіватись на наступні старти. А от у фіналі, куди їдуть тільки десять найкращих, ставки значно серйозніші. Перше місце — 200 тис. доларів, десяте — 10 тис. Різниця, погодьтеся, суттєва.
Перельоти з країни в країну завжди насичені пригодами. Наприклад, Іспанія, Барселона, 2002 рік. Я там виграв змагання, присвячені десятиліттю Олімпіади в Барселоні та зібрав валізи. Натомість тамтешня профспілка перевізників запланувала загальнодержавний страйк на три дні. Звісно, іспанська авіакомпанія «Iberia» приєдналася до страйкарів. А я дізнався про це лише тоді, коли вже пройшов митний контроль і опинився в зоні вильоту. За тиждень мені треба було виступати в англійському Ньюкаслі, час іще був, але вже до вечора закінчилися харчі, які зготував собі на дорогу. Гроші за змагання нам, як правило, клали на рахунок. У кишені — 45 доларів, на довго не вистачить.
І тут я випадково почув, як один із барменів у зоні вильоту говорить по телефону практично моєю рідною мовою. Він виявився болгарином. І саме ця людина не дала мені вмерти з голоду та дозволила почувати себе комфортно. Крім сніданків, обідів і вечерь, він на ніч відкривав мені VIP-зону з м’якими диванами, кавоваркою, безкоштовним печенням і цукерками. Мене врятувала слов’янська гостинність. Перед відльотом я подарував йому футболку, хоч і дуже пам’ятну — її я отримав як один із призів за перемогу в Барселоні.
Ця історія чимось нагадує фільм «Термінал» із Томом Хенксом у головній ролі. Хто не бачив — раджу подивитися…
За ті три дні мені особливо запам’яталася одна страва — якась морська риба, закручена в рулет, з овочами. І я знав, що обов’язково приготую це вдома.
Отже, робимо рулет «Океан». Морську рибу розрізаємо навпіл, відділяємо філе від кісток, змащуємо олією, солимо, перчимо, посипаємо тертою цибулею та видушуємо лимон. З того боку, де була голова, кладемо крабову паличку (можна кілька), скручуємо в рулет, закріпляємо шпажкою й залишаємо на 40 хв. Поки філе маринується в лимонному соку, дрібнимо овочі на гарнір — хто які хоче. Мариновані рулетики викладаємо у невелику глибоку тацю, заливаємо до половини сухим білим вином і тушимо 30 хв. Виймаємо рулети, викладаємо їх поверх готового овочевого гарніру, поливаємо зверху соєвим соусом. Смакуємо.
Нам знадобиться:
морська риба — 1,5 кг,
крабові палички — 300 г,
цибуля — 1 шт.,
сухе вино — 0,5 л,
лимон — 1-2 шт.,
олія — 70 г,
сіль, перець до смаку.
Смачного!
Comments are closed.