Ця листівка підписана як Рінгплац. Німецькою Ring означає кільце, замкнутий простір. Так і є – будинки, немов кільцем, стискають площу Ринок. Це «найцентровіший» центр міста. Тут відбувалися ярмарки і щотижневі торги, оголошували розпорядження та страчували злочинців.
На старій поштівці бачимо північний бік площі Ринок початку ХХ століття. Праворуч – двоповерхове крило ратуші, вже третьої в історії Станиславова. За розмірами вона була значно більшою за свою сучасну наступницю. Саме підвали лівого крила ратуші багато хто сприймає як містичні підземні ходи, що ведуть ледь не до Галича.
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького
Ліворуч вишикувався ряд кам’яниць. Їх сім. У найближчій до нас під час революції 1848 року відбулися збори, які обрали Станиславівську руську раду. Цікаво, що цей будинок – єдиний з ряду, який уцілів при мармулядовій пожежі 1868 року. Інші довелося відбудовувати.
Третій будинок зліва має велетенську вивіску латиницею – «Артека». Це перша аптека міста, яка існувала аж з 1777 року. Хоча в цю кам’яницю вона «в’їхала» лишень у 1875 році. Аптека належала німцю Байлю і називалась «Під якорем».
Крайня триповерхівка споруджена у 1870 році на місці згорілого будинку. Її власником був дріжджовий фабрикант Гольдфельд. У власності цієї родини кам’яниця перебувала до Першої світової війни.
Фото: Микола Волков
Наступний будинок також постав на попелищі. Його в 1871 році збудував торговець Райшер, а потім, аж до сумнозвісного «золотого вересня», тут мешкали Шрагери. У 1884 року на другому поверсі відкрилася «Руська читальня». Її гостями були люди, імена яких тепер носять міські вулиці, – Іван Франко, Євген Желехівський, Роман Заклинський, Наталя Кобринська та інші. Остання навіть заснувала тут «Товариство руських женщин», значно випередивши феміністок Клару Цеткін і Розу Люксембург.
Замикає квартал кам’яниця, що має сучасну адресу площа Ринок, 8. Це найстарша споруда у ряді. На російській мапі капітана Ширкова 1769 року цей квартал підписаний як «доми здєшніх начальніков». Австрійський план 1792 року точніший. З нього випливає, що це «кам’яниця двірська, помешкання генерала». Отже, тут мешкав комендант станиславівської фортеці. Але не довго. На початку ХІХ століття будинок купив воротила готельного бізнесу Сакс. Від нього кам’яниця перейшла до родини Катців. У останнього з них, інженера за фахом, помешкання відібрали «перші совіти».
На передньому плані, спиною до глядача, стоїть чоловік, що набирає воду з колонки. Згадаймо історика Грибовича, який у 1847 році писав, що на Ринку є чотири помпових криниці. На планах міста вони розміщені по кутах площі. Зараз на місці колонки стоїть кіоск з фаст-фудом.
На жаль, від старого Ринку нині мало що залишилося. Трьох кам’яниць кварталу вже нема. Перші дві розібрали через аварійний стан у післявоєнний час. На їхньому місці довго розміщувався магазин «Кулінарія». Його, як і кам’яницю з аптекою, знесли у 2004 році, коли почали зводити новий будинок від фірми «Надія». Будова тривала до 2006-го та завершилася доволі цікаво – на внутрішньому подвір’ї будівельники залишили «замурований» кран. Аби визволити цього заручника із пастки, відпрацьовували два варіанти. Спершу думали задіяти вантажний гелікоптер. Але через великий ризик обриву тросів (і астрономічну вартість) цей варіант відкинули. Тоді замовили велетенський кран зі Стрия, який розвернули на площі. Операція тривала три дні й коштувала 100 тис. грн.
Також із цим будинком пов’язаний скандал щодо збільшення поверховості понад проектну. Нині хтось переконаний, що будинок добре вписався в середовище, хоча багато архітекторів і краєзнавців вважають, що кам’яниця зруйнувала ансамбль площі Ринок.
Сусідній будинок по суті є лише фасадною стіною. Його задня частина обвалилась у 2003 році. Мешканців відселили, і зараз там працюють тільки заклади на першому поверсі. Більшої частини даху вже нема, крізь вікна видно небо. Схоже, кам’яниця доживає останні дні, а пам’яткоохоронні органи махнули на неї рукою. Та якби ж на неї одну…
