Добра вдача, везіння, фарт. Цю річ можна називати як хочеш, але є одна проста закономірність – воно в людини або є, або нема. Коли того фарту бракує, то успіху можна досягти за рахунок бажання й наполегливої праці. А коли людині щастить на повну, на всі 100 %, то це можна назвати життєвим талантом.
Сьогодні хочу розповісти саме про таку фартову людину – Андрія Скварука, заслуженого майстра спорту України з легкої атлетики, метальника молота, переможця фіналу Гран-прі й фіналіста Олімпійських ігор в Атланті. Він фанатично відданий спорту, а ще просто обожнює рибалку. Ця пристрасть у нього з дитинства. Виріс Андрій на Львівщині, де й розпочав займатися легкою атлетикою. Потім навчався в обласному спортивному інтернаті, а все зріле життя у спорті мешкав у Рівному.
Андрію Скваруку належить другий результат в метанні молота за всю історію українського спорту – 82 м 67 см. (Першу стрічку посідає рекордсмен світу та Європи, дворазовий олімпійський чемпіон Юрій Сєдих).
20 років у збірній України, три роки у збірній ще того СРСР. Крім того, Скварук відзначився і найшляхетнішим вчинком у нашій олімпійській збірній. Коли він готувався до Олімпіади в Афінах (2000 рік), то за місяць до виступу отримав травму спини, про яку, відверто кажучи, міг промовчати, з’їздити на Олімпіаду і лиш там сказати про неї. Але то був би вже не мій друг Андрій Скварук. Він підійшов до Сергія Бубки та все відверто йому пояснив: «Щоб я не їхав туристом, візьміть на моє місце когось із молодих атлетів – «обстрілятися». Вони досвіду наберуться, а я зі своєю совістю і надалі залишуся на ти».
Потім він два роки тренував збірну України з метань і чотири роки працював тренером у Кувейті.
Хочу наголосити, що при жодній зміні обставин у житті Андрія він не лишав риболовлю. У Кувейті полював на скатів і каракатиць. Дома його рибальська історія взагалі насичена пригодами та байками. От одна з бувальшин.
Повертаючись у Рівне від мами із львівського селища Шнирів, він заїхав на став. Там помітив чоловік зо 20 рибалок, які розклали своє знаряддя. «Що ловиться в цьому озері?», – запитав Андрій рибалок. «Є коропи, навіть до чотирьох кілограмів», – відповіли йому. Андрій на півгодини закинув спінінг. Наживки в нього не було, скористався зеленим горошком із салату «Олів’є», який дала мама на дорогу. І не встиг він закинути спінінг, як задзвонив контрольний дзвоник. 20 хвилин боротьби з коропом і трофей вагою у 6400 був на березі. Така фартова рибальська історія. А найсмішніше, що коли назавтра він із молодшим братом туди приїхав, то почув легенду про те, як невідомий везунчик за 10 хвилин часу упіймав рибу на шість з лишком кілограмів…
А до столу хочу вам запропонувати рибну страву для перекуски, якою мене колись пригостила дружина і тренер Андрія Скварука – Іванка. Для приготування нам треба мати середнього розміру плястерки копченого лосося (6 шт.), знежирений м’який сир (300 г), знежирений зернистий сир (150 г), 100 г червоної ікри, сіль з перцем до смаку. Готується дуже легенько.
Вимішуємо м’який і зернистий сир, додаємо до них ікри, солимо, перчимо до смаку. Отриману масу викладаємо на плястерко лосося так, щоб можна було скрутити його в рулет. Скручуємо, перев’язуємо пагоном зеленої цибульки, фіксуємо для надійності зубочисткою. Складаємо на таріль – і в холод.
До столу подавати як холодну перекуску з борошняними паляничками.
Смачного!
