Політологи дуже рідко питають порад у культурологів. Майже ніколи не питають. Для політологів усіляки там культурологи – це щось на штиб нижчої касти. Щось там варнякають про «культурні домени», «субстрати», а що саме – незрозуміло. От у політиці, навпаки, все зрозуміло. Придумали партію «Рога і копита», віднесли проект її створення безпартійному, як сирота, олігарху, отримали від нього гроші – і вперед, до нічного клубу. Там дівчата, кальянчик і все таке. «Жись удалась».
Коли культурологи ще у призабуті дев’яності попереджали про перетворення так званого совка в автономний культурний домен, політологи лише сміялись. «Який там ще домен? – казали вони. – Совок – це ж нетверезі пролетарські дядьки у спортивних костюмах із ковбасою і батоном хліба під пахвою. Це ж несерйозно! Тимчасовий пережиток радянщини. Вільний капіталістичний ринок знищить цю потолоч, як тарганів. Десять-п’ятнадцять років, і від совка залишаться лише картини «мітьків» у приватних колекціях». І багато хто тим самовпевненим політологам вірив.
Культурологи вже тоді намагалися сперечатись. Вони казали, що цінності совка сповідують десятки мільйонів людей. Що вони слухають «Старые песни о главном» зовсім не тому, що в них відсутній смак. Що за радянських часів мистецькі та соціальні символи совка створювали талановиті люди і створювали дуже добротно. Що в Україні, де домінувало і домінує провінційне, замкнене у вузьких світоглядних кордонах, середовище, пострадянський совок має ідеальну базу для перетворення у переважаючий тип цивілізації. Зрештою, культурологи нагадували політологам, що такі суперечливі (ба, навіть, унікальні) явища, як «класичний совок» і «українській неосовок» треба досліджувати.
Але їх ніхто не слухав. Та, відповідно, ніхто «неосовок» не досліджував. Тим часом вільний (насправді – не зовсім вільний) ринок довів, що старі радянські принципи господарювання можна успішно адаптувати до реалій дикого капіталізму. Більше того, капіталізм і совок можуть бути добрими партнерами. Особливо там, де для отримання прибутку треба розвести лоха вухатого. Носії совкової свідомості поступово зайняли в Україні всі ключові соціальні ніші та позиції. Вони майже витіснили носіїв інших типів мислення навіть з мистецьких тусовок і ЗМІ. Високочолі інтелектуали і пчихнути не встигли, аж – ба! – усюди совок. «І Лєнін такой маладой і юний актябрь впєрєді!».
Тепер і політологи схопилися за вуха. Вони раптом з’ясували, що, виявляється, в електоральному сегменті української політики домінує виборець, стійко зорієнтований на культурно-цивілізаційні цінності, сформовані в часи пізнього СРСР. Це відкриття змусило культурологів сумно посміхнутись. Вони, зрозуміло, могли би сказати: «А ми ж попереджали!». Але політологи й того не почують. Вони, сараки, впевнені, що самодостатній «неосовок» відкрили саме вони у дві тисячі десятому році. Нехай тішаться. Питання в іншому: що чекає нашу державу в умовах домінування совка? Відповідаємо: нічого доброго. Зростання проценту жирів у маслі наразі не очікується.
Comments are closed.