Традиція добре поїсти й випити перед зміною року виникла в давні часи. Тоді Новий рік святкували у вересні, підводячи риску під збором врожаю. Змінивши новоріччя з осіннього на зимове, люди продовжили стомлювати свої шлунки. Кажуть, як рік зустрінеш, так його і проживеш. Зрозуміло, що більшість хоче прожити наступний рік сито і нетверезо. Себто, прожити добре та весело. Без зайвих напружень.
І от почалося. Ми вже заглибились у химерну часову смугу корпоративів і застільної метафізики. Все більше порожніх пляшок відкочовує зі столу під стіл і потім на смітники. Все напруженіше працюють зливні бачки в туалетах. Все більше різноманітних Санта Клаусів і Дідів Морозів совається телевізійними екранами. Ці дивні сезонні істоти, невіддільні від борід і шуб, трусять мішками, виголошують рекламні слогани і падають замлоєні, побачивши ожилі харчі. Міста щедро освітлюються кольоровими вогниками, а села стають майже самодостатніми. Тим більше, що свіжий сніг доречно накриває усю відсутність естетики.
Від новорічного настрою все стає своєрідно-прикольним. Податкові зміни та арешти колишніх міністрів відступають на узбіччя інформаційного поля, кудись туди, де все стає анекдотом і тою казковою Бразилією, де на деревах живе багато диких обізян. Саме обізян, а не мавп, тому що мавпа – це надто серйозно для процесу мислення, загальмованого обміном алкалоїдів в організмі. Тіло сповнюється несамовитою легкістю, а защіпання ґудзиків перетворюється на складну та необов’язкову справу. Ми стаємо ближчими до щастя, а щастя – ближчим до простоти. Кулінарія та дитячі бажання виходять в авангард проблематики.
Новоріччя – це такий собі циклічний момент істини. Новорічні люди чітко поділяються на дві соціальні групи – господарів і хвостопадів. Господарі готують майданчики для понтів, а хвостопади ремонтують взуття. Вони зустрінуться новорічної ночі та з’єднаються в екстазі класового примирення. Господарі наливатимуть і накладатимуть, а хвостопади хвалитимуть, дякуватимуть і заздритимуть. Ближче до ранку класове єднання двох соціальних груп досягне апогею. Тому що всі підсвідомо відчуватимуть свою причетність до невблаганного руху часу. Зірки поміняють свої координати і прийде Новий рік. Одинадцятий у поточному міленіумі.
Він настане при загрозливих пророцтвах астрологів й під заспокійливі повідомлення біржевих аналітиків. Він принесе багато змін. І не тільки до родини британської королеви. Світ продовжує сповзати до нової епохи, в якій майже усім доведеться більше працювати і менше сподіватись. І лише телебачення залишиться таким як і раніше – брехливо-оптимістичним. Саме тому ми всі зустрічатимемо Новий рік під безжально ввімкнені телевізори. Нам покажуть годинник, ялинку і президента. А ще – яйця долі. Ми втішимось. Принаймні, доки ми бачимо яйця долі, то можемо перебувати в ілюзії, що доля досі не повернулась до нас заднім місцем.
Comments are closed.