Тетяна Соболик – Пане Романе, ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» взяло кредит, аби сплатити борги. Це добра ідея?– Це підприємство заборгувало велику суму НАК «Нафтогаз Україні». Нині це майже 50 млн. грн. При цьому населення забор-гувало тепловикам 29 млн. грн., держбюджетні установи – понад 3 млн. грн., а ще більше 25 млн. грн. винні інші споживачі. Без коштів проблему вирішити неможливо. Тому на сесії міської ради прийняли рішення взяти кредит 40 млн. грн. Зараз усі процедури пройдені, гарантії є, документи в Ощадбанку, однак гроші ще не надійшли.
— Іванофранківці мають різні причини, які спонукають їх до того, щоб не платити борг. Одні не задоволені якістю, другі – тим, що не мають можливості перейти на автономне, треті – просто не мають змоги сплачувати. Чи не розглядається варіант, що «Теплокомуненерго» й надалі нарощуватиме борги?
– Якщо провести аналіз, то можна побачити, що не платять багаті. Серед категорій малозабезпечених більшість сплачує. «Теплокомуненерго» робило аналіз, вони дослідили, що не платять ті, в яких багато нерухомості – по три, чотири, п’ять квартир. Може, є й такі, які незадоволені якістю послуги, але їх значно менше.
– Невже відремонтувати мережі та надавати якісні послуги настільки дорого, що про це й не варто говорити?
– Це можливо, бо в усьому світі так і є. Інша справа, що дорого. За рахунок держави зробити неможливо, бо держава виділяє на це мізерні кошти. Зрештою, це пріоритет місцевих рад. От зараз Івано-Франківськ взяв кредит в ЄБРР, плюс ще один банк дає грант. За ці кошти «Теплокомуненерго» має модернізувати три котельні і теплотраси. Це саме те, що потрібно. Бо який би якісний ми не ставили котел, ми все одно гріємо повітря.
– У січні в Івано-Франківську відкрили котельню, яка працює на альтернативному паливі. Чи можна говорити про те, що тариф, для людей, помешкання яких опалюється дешевше, буде нижчим?
– На одну котельню встановити інший тариф неможливо. Він формується загальний і для всіх. Звісно, в ідеалі було би добре, якби рахували кожному тариф від того, чим вони користуються, і скільки коштів витрачається на надання саме цієї послуги. Але уявіть випадки, коли одні були б задоволені всім, а інші – нічим. Бо в них і холодно, і дорого.
– Чи реально всіх перевести на автономне опалення?
– Наприклад, я проти цього. Для людей, звісно, буде тимчасове покращення. А якщо завтра ціна газу зрівняється? І для населення, і для підприємств. Що ж тоді робитимуть люди? Бо однією з вимог, за якими нам дають кредит, є підняти тариф для населення. Адже такого ніде в Європі нема, щоб оплату за газ для населення перекривали за рахунок підприємств.
– В області є ще складні випад-ки з опаленням, чи в Івано-Франківську – найскладніший?
– У Франківську просто найбільше споживачів. Як на мене, в Калуші ще більші проблеми. Бо Калуська ТЕЦ, яка виробляє пар, електроенергію і надає тепло, може просто відмовитися від теплопостачання. Адже місто за тепло практично не платить, і там назбиралася колосальна заборгованість.
– Чому Калуш не платить?
– Калуський «Водотеплосер-віс» купує тепло у ТЕЦ і надає його людям. Люди сплачують за послугу підприємству, яке має розплатитися з ТЕЦ, але не робить цього. Заборгованість становить понад 10 млн. грн. Слід зауважити, що Калуш в області має найнижчі тарифи, можливо, їм і не вистачає коштів. Якась незрозуміла позиція міської влади, бо тарифи не покривають виплати.
– На що розраховує калуська влада?
– На те, що тепло мусять таки дати. А тим більше зараз – перед виборами. Швидше за все, так воно й буде.
— Є в області приклади позитиву в опаленні?
— Їх багато. Найяскравіший – у Надвірній, мікрорайон Ломоносова, який ми пропагуємо як приклад. Кілька років тому місто передало в концесію теплотраси одному з приватних підприємств. Ті взяли на себе подачу тепла і обслуговування прибудинкової території. Підприємство вклало свої кошти і поміняло всі теплотраси та котли, утеплило самі будинки – засклило вікна у під’їздах та поставило нові двері. Ці люди господарюють там і зараз, працюючи за тими самими тарифами, що й решта міста. Підприємство має прибутки і процвітає. Інші підприємства – на межі банкрутства. Так ми маємо реальний приклад ефективного господарювання.
– Яка ситуація в районах?
– Багато міст повністю перейшло на автономне опалення. По-перше, це погано, тому що буде дорожчий газ, і люди, врештірешт, програють. А, перейшовши на автономне опалення, потім технологічно до цього вже не повернешся. По-друге, наші старі будинки не мають нормальної вентиляції. По-третє, таким чином ми в кожну хату запускаємо реактор. Бо навіть газова плитка – це вже небезпека. Європа від цього відмовляється. Зрештою, в маленьких містах штибу Яремчі це ще нормально, а в таких великих, як Франківськ – ні.
– Які райони відмовилися від централізованого опалення?
– У нас є лише сім населених пунктів, де є централізоване теплопостачання. Це Івано-Франіківськ, Калуш, Надвірна, Бурштин, Тлумач, Богородчани та Тисмениця. Причому в деяких з них залишилося тільки по три будинки. Решта – на індивідуальному. Перехід виглядав так: хочеш переходиш, не хочеш – не переходиш. Тому є випадки, коли люди не мають ніякого опалення, відтак рятуються як можуть.
– Виглядає: щоб не робив, а проблем залишається багато…
– Насправді робиться дуже мало. Бо коштів на це треба багато, а де їх взяти, не знає ніхто. Я постійно зауважую, що всі завжди на державному рівні відзначають День вчителя, медичного працівника і т. д. А ви колись чули, щоб так святкували День комунальника? Як би там не було, а люди працюють…
Comments are closed.