Андрій Микитин Європейська спільнота поширилася в напрямку на схід і остаточно повернула собі свої давні історичні території за середньовічними кордонами священної Римської імперії німецьких імператорів. Залізна завіса знову опустилася на кордоні з Україною та колишнім радянським простором, який строго співпадає з русько-православними територіальними володіннями того ж середньовіччя. Все повертається на круги своя.
Грузини та молдавани — наші вічні православні браття по нещастю — на такий союз готові: дозріли. Залишилося тільки грузифікувати та молдавіїзувати Україну.
Грузифікація — це насамперед повна ревальвація долара, а заодно й усіх існуючих валют по відношенню до національної грошової одиниці (ларі, гривні, тугрика тощо). При такій ревальвації пенсіонер отримує 10 доларів пенсії на місяць, а молоко коштує два долари за літру. Грузифікацію не можна плутати з газифікацією, оскільки за умов грузифікації природний газ православні браття росіяни відріжуть назавжди. І ще одна обов’язкова умова грузифікації — вибухонебезпечна політична ситуація, регулярний відстріл політиків та перманентні політичні вибори. Здається, Україні до повної грузифікації вже мало що залишилося.
Молдавіїзація — це повний занепад промисловості і сільського господарства та масовий експорт власного м’яса… живим товаром. Себто селянки та міщанки масово п(р)одаються на всі можливі й неможливі (для цивілізованих громадян) роботи в країни Південної Європи. Їх чоловіки тим часом п’ють вино на батьківщині в короткі періоди… між укладанням туалетної плитки в Москві та Петербурзі. Молдавіїзація України успішно триває і вже не за горами поєднання у новий старий вічний союз.
І ось тоді, як на старих радянських плакатах, три народи цілуються (взасос) і проголошують величні гасла — «навіки разом!» та «слава Брюссельському Кремлю за наше «щасливе»… майбутнє».
