Італійською макаронні вироби називаються «pasta». І в нас, коли мова йде про пасту, спагеті, макарони, то всі згадують Італію. Чіткої класифікації їх не існує. Є лише одна аксіома — якщо паста, то італійська.
Одна з найпоширеніших легенд походження пасти говорить, що Марко Поло завіз її у 1292 році з Китаю. До речі, є документальне підтвердження цього факту. Але італійці все одно стверджують, що великий мандрівник лише підтвердив своїм сучасникам, що китайці також вміють робити локшину та макарони.
Італійська паста є доступною для всіх господинь і дуже швидко готується. Секрет її приготування настільки простий, що не потребує спеціальних кулінарних навичок. Ніде у світі немає такої кількості різновидів макаронних виробів, як в Італії. Італійців, хай не ображаються, практично весь світ називає макаронниками.
Паста буває різною за формою та кольором. Кількість рецептів просто вражає. Застосовувати пасту як окремий інгредієнт можна навіть там, де вам і не снилося. Натомість, італійці точно знають, який сорт макаронів чи спагеті де буде смакувати і з яким соусом чи спеціями.
Італійці пасту готують на сніданок, на обід і вечерю, у будні та свята. Вони цим пишаються та впевнені в тому, що краще, ніж вони, пасту не приготує ніхто.
До речі, паста, як не дивно, надзвичайно корисна. У неї чудовий смак і вишуканий вигляд. Але головне треба відмітити цікавий факт, уже відомий і кулінарам, і гурманам, і просто прихильникам здорового способу життя. Від правильної пасти не товстішають! А правильною вважають ту, яка приготовлена із твердих сортів пшениці.
Користь пасти полягає у високій концентрації комплексних вуглеводів, вмісті клітковини та вітаміну В1. Паста із твердих сортів пшениці знімає стрес, знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань, перешкоджає розвитку раку. З 20 амінокислот, які налічуються у пшеничних білках, кілька є незамінними, вони утворюються тільки в рослинах і не синтезуються в організмах тварин і людей. Вони можуть бути туди доставлені лише з їжею…
Отож готуємо! Замочуємо квасольку на ніч у великій кількості води і зранку зливаємо. Цибульку та один зубок часнику швидко підсмажуємо з однією столовою ложкою оливкової олії у широкій каструлі разом із відмоченою квасолею, свинячими реберцями та шкіркою, додаючи туди ж галузочку розмарину. Смажимо на середньому вогні, потрохи помішуючи. Згодом доливаємо 1,5 л води, підсолюємо, додаємо перцю й доводимо до кипіння. Накриваємо кришкою та знову варимо до 1,5 години на легкому вогні.
Тим часом обливаємо окропом помідори, чистимо їх від шкірки, нарізаємо на кубики. Ще беремо чищену моркву та селеру, додаємо це все у каструлю та варимо ще 45 хвилин. Потім виймаємо звідти розмарин, ребра та шкірку. Відділяємо м’ясо від кісточок і повертаємо його назад.
Разом із м’ясом кидаємо широку локшину із твердих сортів борошна та варимо до готовності. Якщо ви любите гостру їжу, то можна додати половинку червоного стручкового перцю, але перед тим його треба прополоскати та почистити від зернят.
На фініші додаємо велику столову ложку твердого натертого сиру і ложку оливкової олії. Готово.
Нам знадобиться:
квасоля — 200 г,
цибуля — 1 шт.,
часник — 1 зубок,
свиняча шкірка — 150 г,
ребра — 300-400 г,
розмарин — 1 галузочка,
оливкова олія — 2 ст. ложки,
помідори — 2 шт.,
селера — 1 зелений пагін,
морква — 1 шт.,
локшина — 200 г.
Смачного!
* Мінестроне — від minestra (італ. суп) плюс суфікс –one (великий). Дослівно — велика зупа
