«Західний полюс» – найпопулярніше з нині діючих радіо в Івано-Франківську – скоро святкуватиме свої 16 років. Тутешні ведучі традиційно заряджають слухачів позитивом на цілий день. Одна з них – Мар’яна Заклінська. Щосуботи та щонеділі у ранковому вікенд-шоу разом з Павлом Доликом вони пробуджують ціле місто.
 |
— Мар’яно, чим зараз живе «Західний полюс»?
— Сьогодні – своїм днем народження. Адже 25 грудня нам виповниться 16, тому зараз відбувається інтенсивна підготовка до свята. Буде своєрідна вечірка в ефірі, де ми розважимося та даруватимемо людям хороший настрій. Звичайно, залучаємо партнерів, щоб, окрім хороших емоцій, слухачі отримали подарунки. Але поки що інформація стосовно програми та призів на святі тримається в таємниці…
— Як працює вікенд-шоу «Є контакт»?
— Це – динамічне та неординарне ранкове вікенд-шоу: наймодніша музика, цікаві гості, багато корисної та ненав’язливої інформації. «Є контакт» має дуже молодіжний формат. Нещодавно ми з Павлом Доликом створили так званий «Hateпарад» – музика, яка не подобається. Адже цікаво знати не тільки те, що подобається, а й те, що молодь, та й не тільки молодь, не хотіла би чути на радіохвилях. Нині ефіри часто переповнені вже набридлою музикою. А ми вважаємо, що потрібно зважати на думку слухачів, оскільки «продукт», який ми робимо, орієнтований саме на них.
— Зазвичай у вас багато гостей в ефірі. Чи були люди, які запам’яталися вам найбільше?
— Запам’ятався гурт «АнтитілА». Незважаючи на те, що вони вже доволі відомі не лише в Україні, а й за кордоном, хлопці виявилися дуже простими. І взагалі, побутує така думка, що українські зірки є епатажні та пафосні, але насправді – це не так. Коли вони приходять до тебе у студію, і ти спілкуєшся з ними просто як із перехожими на вулиці, то бачиш, що вони такі самі, як і всі інші. Просто вони працюють не на заводі, фабриці чи на іншому підприємстві, а дарують людям мистецтво.
— Як можна молодій людині потрапити на радіо?
— Перш за все потрібне бажання, віра у свої сили та, звісно, трохи здібностей. Наприклад, я прийшла й записала свій голос, начитала музичні новини. Наступного дня мені зателефонували, і от вже два роки я працюю на «Західному полюсі».
— Ви закінчили акторський факультет. Чому саме радіо, а не сцена?
— Так, я навчалася в Інституті мистецтв. Але насправді радіо – це теж акторство. Життя – театр… Ми всюди граємо. Люди дуже рідко залишаються самі собою, тому що самі по собі всі – актори. Просто хтось певною мірою більший актор, а хтось – менший. Коли ти приходиш у студію, то просто необхідно «вмикати» акторський талант, бо, не бачачи нікого, ти знаєш, що слухачі тебе чують і можуть навіть поспостерігати за тобою. У нас на «Західному полюсі» є веб-камера, тому всі охочі можуть зайти на наш сайт і подивитися, чим ти займаєшся. Іноді відчуваєш себе як у реаліті- шоу «Big Brother», але найчастіше за роботою це забувається.
— Хотіли би ви працювати десь на столичних радіо?
— Думаю, що кожен має те, на що заслуговує. Тим паче, до рівня нашого радіо деяким, навіть київським, радіостанціям ще необхідно довго рости.
— Вважаєте, від вас залежить настрій радіослухачів?
— Думаю, так. Взагалі робота діджея полягає в тому, що він не може приносити свої проблеми на роботу. Звісно, можна ділитися зі слухачами своїми думками, але це не має бути нав’язливо. Тоді люди будуть посміхатися, незважаючи на те, чи в нас криза, чи нема грошей, чи погані дороги.
— Боїтесь помилитися у прямому ефірі?
— Насправді, ні. Завжди можна посміятися зі своїх помилок. Помилки в житті – це не помилки, а досвід. Ми завжди чомусь вчимося.
— Кажуть, що вас неможливо змусити замовкнути…
— Так, це правда. Саме тому я прийшла на радіо – бо дуже балакуча. Власне, коли ти працюєш у прямому ефірі, тобі це допомагає. Навіть коли не маєш цікавих новин і особливо нема про що розповідати людям, то ти повинен все одно щось вигадати, якось зацікавити, стимулювати слухачів не перемикатись, не ходити по інших хвилях, а залишатися на 104.3 FM. Наше радіо – це великий «динозавр», яке ще потрібно годувати, щоб воно виросло, стало ще потужнішим – на всю Україну. В нас є всі шанси стати найкращими. Взагалі, я думаю, що іванофранківці мають підтримувати свій продукт: їсти свою ковбасу, пити своє молоко та, звичайно ж, слухати своє радіо.
Навіть якщо на душі холодно, на дворі зима, або за вікном не сонечко, а хмари – слухаємо «Західний полюс», бо з нами завжди тепло.
