Людське життя непередбачуване й часом найбезглуздіші речі згодом можуть дати позитив і навпаки. Не так стається, як гадається. Я переконався у цьому двічі.
У 1996 році їхав на Олімпійські ігри в Атланту, маючи другий результат сезону в світі — 21 м 23 см. З ним я мав би посісти друге місце, натомість зайняв шосте з результатом 20 м 45 см. На то були об’єктивні причини, але мова не про них, а про другий випадок, який стався на Олімпіаді в Сіднеї.
У 2000 році я встановив особистий рекорд 21 м 34 см. Цей результат давав реальні сподівання на медаль Олімпіади. В Австралію ми летіли з пересадкою у Сінгапурі, а там мали нагоду походити столицею. Взагалі це острівна держава, яка складається зі столиці — острова Сінгапур — і ще 57 дрібних островків. Цікавого там багато. Маленькі кафешки з екзотичною їжею, екзотичні фрукти і не завжди чисто — такою є дуже коротка характеристика Сінгапура. Незважаючи на кінець вересня, було спекотно. Я витирав піт з обличчя й ненавмисно щось затер собі в очі. До вечора воно почало мене конкретно турбувати, око почервоніло, а вже через три дні в Сіднеї я мав температуру 39. Повезли у шпиталь, діагноз — інфекційний кон’юнктивіт — як грім серед ясного неба. Так я протемпературив цілий тиждень, а зір погіршився настільки, що не бачив, куди падає моє ядро. Виступив невдало — 18 місце.
А жив я тоді в кімнаті з метальником молота Андрієм Скваруком. На попередній Олімпіаді в Атланті Скварук посів четверте місце, поступившись у бронзі лише 4 см. До Сіднею він приїхав із серйозними амбіціями, бо вже встиг виграти срібло чемпіонату світу. Маючи результати під 83 м, реально їхав по медаль і дуже хвилювався, витрачав нервову енергію. Можливо, через це Андрій і посів п’яте місце, що додало йому розпачу. В Атланті — четвертий, у Сіднеї — п’ятий, завжди поряд, але без омріяної медалі.
Усі тоді святкували закінчення сезону, але без нього, бо за два тижні Скварук мав відповідальний старт — фінал Гран-прі. Туди за підсумками виступів на етапах приїжджають десять найсильніших метальників молота у світі, які змагаються за головний приз у 200 тисяч доларів.
І вже перед вильотом додому із Сіднею Андрій підхопив від мене хворобу. Червоні очі, сльози градом, правда, без температури — вчасне лікування дало свої плоди. І через два тижні Андрій Скварук виграв фінал Гран-прі з результатом 82 м 42 см, з яким він міг стати олімпійським чемпіоном двома тижнями раніше, де переможець показав 80 м 20 см.
По приїзду Андрій дякував мені за вірус кон’юнктивіту, бо, за його словами, всі ці два тижні він думав про очі, а не про змагання. От так я «допоміг» йому покращити і настрій, і матеріальний стан сім’ї.
А сьогодні ми готуємо сінгапурську страву «М’ясо з апельсинами». Сінгапур — країна азійська, відповідно тут є традиція змащувати м’ясо медом. Отож беремо 1,5 кг свинячої полядвиці, розрізаємо на шматки товщиною 2 см, перемащуємо добрим медом і посипаємо травою орегано. Даємо постояти півгодини. Потім, переклавши кожен шматок м’яса скибочкою апельсина в 1 см, дві години маринуємо його в сухому червоному вині. Далі викладаємо на тацю в порядку м’ясо-апельсин-м’ясо, довкола — в’ялені фініки, зверху поливаємо маринадом, що залишився, та оливковою олією. Накриваємо тацю фольгою й запікаємо у духовці на повільному вогні дві години.
Нам знадобиться:
полядвиця свинна — 1,5 кг,
апельсини — 4 шт.,
фініки в’ялені — 400 г,
орегано — 2 ст. л,
вино сухе — 300 г,
мед — 4 ст. л,
оливкова олія — 100 г,
сіль, перець до смаку.
Вислів «Пальчики оближеш» підходить до цієї страви якнайкраще.
Смачного!
Comments are closed.