Кожен, хто хоча б раз чув історію про християнського священика Валентина, навряд чи лишився байдужим. Маю надію, вона сподобається і вам.
Як на мене, любов, жертовність, відвага не можуть не зворушити. Власне, ці риси були притаманні священику із римського передмістя. За легендою, Валентин жив у часи імператора Клавдія ІІ, якого, м’яко кажучи, вважали жорстоким. Сила-силенна безглуздих наказів, виданих за часи його правління, тримали імперію у страху. Страх — дуже сильне почуття, але любов сильніша. І це довели воїни римської армії, які одружувалися, незважаючи на наказ про заборону мати сім’ю. Клавдій вважав, що думки про сім’ю заважатимуть захищати імперію. Він видав наказ, а Валентин продовжував таємно давати шлюб тим, кого торкнулося це велике таїнство — любов. За це його заарештували та посадили до в’язниці.
У офіцера охорони в’язниці була незряча донька, яку священик Валентин зцілив від сліпоти. Через це ціла її родина навернулася до християнської віри, а сама вона закохалась у Валентина. На жаль, він не міг відповісти на її почуття, бо дав обітницю безшлюбності.
Клавдій, довідавшись, що Валентин і за ґратами продовжує свою місію й навертає римлян у християнство, наказав його стратити. Страту призначили на 14 лютого. Вночі перед тим священик написав закоханій дівчині листа, який підписав «твій Валентин». Ранком йому відтяли голову, а донька офіцера отримала листа.
Історія про це кохання облетіла всю імперію. У пам’ять про це нездійсненне кохання на 14 лютого закохані надсилали одне одному листівки у вигляді сердечок, які називали валентинками. Їх не підписували — той, хто отримував, мав сам здогадатися, від кого вона.
У православних християн у календарі згадують Валентина 7 травня, 19 липня і 12 серпня, але, згідно з тлумаченням церкви, цей Валентин до закоханих немає жодного стосунку. У римо-католицькій церкві Валентин вважається покровителем людей, які страждають на психічні захворювання. Кохання — це також порушення якогось звиклого і стабільного стану. Мій хороший знайомий лікар-психіатр каже одну фразу, яка мені дуже подобається: «Людство ділиться на дві частини. На психічно хворих і тих, хто ще не обстежувався». Особисто я не проти загальносвітової епідемії кохання, так би мовити загально масового психозу закоханості.
День св. Валентина в моєму житті відіграв не останню роль. Я познайомився зі своєю дружиною 20 січня і наступного дня вирушив на серію зимових легкоатлетичних стартів по Європі. Повернувся в Україну 12 лютого, заробив на змаганнях трохи грошей і під впливом емоції закоханого попросив її приїхати до Львова 13 лютого та прихопити закордонний паспорт. Зранку приїхав із Києва до Львова та одразу придбав два квитки до Будапешта й назад. Коли увечері вона вийшла з франківського поїзда на перон, я вручив їй квіти, а також квиток у романтичну подорож на двох. Ті два дні у столиці Угорщини на день св. Валентина ми пам’ятаємо по сьогодні. Як вона потім зізналася, для неї то було великою несподіванкою. Другою несподіванкою стало те, що я люблю готувати їжу. А першою моєю стравою для майбутньої дружини було запечене «М’ясо в тісті».
Отож, готуємо! Беремо шматок м’яса, натираємо сіллю, спеціями та подрібненим часником. Обгортаємо плівкою і на ніч кладемо у холодильник. Розігрівши пательню, смажимо цілий шматок м’яса, перевертаючи його так, щоб він повністю вкрився апетитною скоринкою. Викладаємо на дошку, даємо остигнути до кімнатної температури. Далі розкладаємо листове тісто шириною 35 см, а в довжину відповідно до шматка м’яса. Кладемо м’ясо по центру тіста, загортаємо. Змащуємо наш рулет збитими яйцями — і в розігріту піч. Запікаємо 30 хв. при температурі 200 градусів. Згодом зменшуємо температуру на мінімум і допікаємо ще 20 хв. Подаємо до столу гарячим.
Нам знадобиться:
м’ясне філе — 700 г,
листкове тісто — 500 г,
яйце — 1 шт.,
часник — 3-4 зубки,
сіль, перець, спеції до смаку.
Навмисно нагадую про день Валентина за три тижні до того — аби чоловіки мали час і можливість підготуватись.
Смачного!
Comments are closed.