Ось воно усе й «обнулилось». Сосиски і гальба пива успішно вийшли на політичну орбіту. Відпрацьовані ступені ракети-носія отримали посади віце-прем’єрів. Хто там пророчив настання «ери ідеологічних партій»? Ваші прогнози не справдилися.
Капітали повертаються з офшорів до України з такою швидкістю, що Нацбанк не встигає викуповувати валюту. От і вчиться, як із простих «низових» людських прагнень зробити політику. А то розвели ідейний «базар»: ми віримо, ми прагнемо… Нікому воно не цікаво. Медальку повісять на широкі ребра того, хто створить таке «політичне послання», такий месидж, після котрого тихомир-на домашня людина раптом зістрибне зі своєї канапи, кине капцем у кішку та почне верещати: «Я люблю цю владу!».
Висновок: політичне послання від технократії до виборця має базуватися на тих речах, які міцненько засіли у мозковій підкірці пересічного громадянина. Російські політтехнологи мають тут певні переваги – ментальність росіян вивчена уздовж й поперек дослідженнями дев’яностих років. Там «керуючі сигнали» чітко виявлені на «піках зацікавлень». Вони, кажуть, є трьох типів. Перший – «велич держави», другий – «добробут», третій – «безпека». Путін і Медведєв є нині ідеальними правителями Росії, тому що їх імперіуми органічно та рівномірно включають в себе конкретні відповіді на ці «піки зацікавлень». Процент жирів у маслі «мощно возрастаєт», Саїда замочили, а велич держави приростає авіаносцем «Містраль», винищувачами п’ятого покоління і поверненням блудної української вівці.
Порівняно із цією монолітною класикою український «перелік месиджів» виглядає немов колгоспна самодіяльність. Український виборець усе ще є невідомою землею на картах вітчизняних політичних Магеланів. Відомі лише загальні речі: чотири географічних кластера – Захід, Центр, Схід, Південь і спільна для них нелюбов до всього «екзотичного». Тому перемогли не «тигрячі котлети», а той різновид кулінарії, який веде своє походження від обідів з робітничої їдальні. Борщок, макарони по‑флотськи, біточки, компот. Без претензій, зате послідовно. А що може бути милішим за традицію. Живи серед вічних цінностей! І не вимахуйся.
Ігри з новим типом контрольованої свідомості демонструють успішність простих немудрящих підходів. Прогнозовані футурологами «люди майбутнього», вирощені на політичних технологіях (плюс, зрозуміло, на ГМО і культурі «танців з зірками») нарешті з’єдналися з безнадійно совковими «людьми минулого» в єдиний народ. Мрії збулися! Шоу Шустера можна більше не дивитись. Нічого цікавого не буде. Зате скільки часу звільниться для роботи на городі, закручування домашніх консервів, відвідування концер-тів і дискотек. Люди стануть добрішими, зарплати зростуть, мораль зміцніє, а в лікарнях збільшать порції.
«Протестні люди» на чолі з Воною також не залишаться без роботи. Одним із елементів сучасної технології влади є використання протестного потенціалу населення. Політологи плануватимуть «бунти маленьких людей». Такі керовані міні-революції, які можна вмикати і вимикати, стануть постійно діючим політичним цирком. Теперішні математичні та психотронні досягнення, в принципі вже дозволяють тримати міні-революції в таких «безпечних» режимах, котрі не турбуватимуть мешканців Конче-Заспи. Ці міні-революції не впливають на економіку, не загрожують великим капіталам, не зачіпають системні бізнеси. Вони, певною мірою, є самодостатніми, як естрадні концерти.
На таких «концертах» визначаються та випробовуються калібри. З політиків акторського типу більш вправні (харизматичні, драматургічні, а також ті, які відвідують дитячі садочки) отримають власні проекти. Менш вправні відійдуть на другий план, де їм доручать різноманітні допоміжні функції (від представ-ництва в судах до локальних «силових акцій» у парламентській залі). І все буде добре…
