Вона – перша й поки що єдина в Україні співачка з темним кольором шкіри, яка досягла визнання публіки та успіхів у шоу-бізнесі. Її батьківщина – Конго. Проте співає темпераментна Гайтана саме на українській сцені. Не впізнати її просто неможливо. Сонячна, жвава, боса…
 |
— Гайтано, ви вже десять років на сцені. Чому саме спів?
— Ці 10 років пролетіли на одному подиху, швидко й природно. Іноді я говорила, що могла б стати кимось іншим – спортсменкою, тенісисткою. До речі, я завжди швидше за всіх бігала, найкраще підтягувалась. Але сьогодні музика – це моє життя, і по-іншому я себе просто не уявляю. Я не пишу щоденників, усе потаємне, ніжне, сердечне – у моїх текстах і мелодіях. Музика від усього виліковує, зцілює.
— Дівчата не часто обирають своїм інструментом саксофон…
— Для мене він – як другий голос, мій якісно новий тембр, який додає музиці нових фарб, насиченості та яскравості. І нині я відточую майстерність гри на саксофоні, чим також виховую в собі дисципліну й терпіння.
— Коли ви тільки починали як естрадна співачка, чи був хтось, на кого хотілося бути схожою?
— Ще в дитинстві, коли я взувала мамині туфлі на підборах, брала до рук мікрофон, яким слугувала мамина щітка для волосся, та починала співати перед великим дзеркалом, то завжди уявляла себе виключно Даяною Росс. Це єдина артистка, на яку я прагнула бути схожою.
— З чого почалася співпраця із джаз-групою «Unity» та яку спільну роботу ви вважаєте, можливо, найкращою?
— На жаль, ми так і не змогли випустити альбом, але, незважаючи ні на що, наша співпраця була дуже важливим етапом мого життя. Це так прекрасно, коли ми мислили однаково, нас об’єднувала музика та єдиний творчий запал, наснага.
— Кажуть, сучасний шоу-біз низькосортний, пісні ні про що… Як оцінюєте його рівень в Україні та своє місце в ньому?
— Захоплююся насправді талановитими людьми. Той, хто співає від душі, заслуговує на шанс бути почутим. Але, на жаль, сьогодні багато талантів залишаються непочутими. Музичні редактори, які фільтрують і сортують, пускають в ефір так звані форматні пісні, але про якість там не йдеться. Усе частіше ефірний простір займають пластмасові артисти, а справжні таланти отримують дивний вердикт – неформат. На жаль, поки що маємо такі реалії.
— Чи знаєте, хто ваш слухач? Можете дати йому характеристику?
— Думаю, мій слухач схожий на мене. Незалежний, вільний від стереотипів, закоханий у цей світ, мрійливий, добрий і відкритий.
— Як означите свій стиль?
— Дуже важко дати якесь визначення, адже це означає, що ми ставимо музику в якісь рамки. Коли я пишу свої пісні, то, напевно, дається взнаки симбіоз культур і крові двох різних народів. Як мені здається, я пишу музику зрозумілу як для українців, так і для мешканців африканського континенту. Словом, мій стиль можна назвати афро-українським. Просто у мене виходить поєднувати у своїй музиці українські та африканські мотиви. Інколи вплітаю деякі слова мови ленгала у свої українські пісні.
— У вас багато українських народних пісень. Яка улюблена? Чи співали її у себе на батьківщині?
— Улюблена – «Ой, летіли дикі гуси». Співаю її і в Україні, і в Конго – скрізь, де б я не була…
— З ким працюєте із українських поетів?
— Я сама пишу слова й музику для своїх пісень. А раніше співпрацювала з Марічкою Бурмакою (проект «Діти світла»).
— Чи долучаєтесь якось до Євро-2012? Уже маєте кліп «Шахтар – чемпіон»…
— З кожним днем дедалі більше захоплююся футболом. Що стосується команди «Шахтар», то ми вже давно дружимо, я завжди виступаю на їхніх заходах. А недавно вирішила подарувати їм цю пісню. Хлопці дуже гарно її сприйняли, після чого зняли кліп і зробили її футбольним гімном клубу.
Пісню «Ти – чемпіон!» я написала для Фонду братів Кличків. А коли стала офіційним другом Євро-2012, то присвятила чемпіонату гімн «Україно-Будьмо!» і «Viva Europa!». Кілька авторських пісень є також для спорткомплексу «5 елемент» і музично-інструментального ансамблю «Забава».
— Є пісні для вас найближчі? Можливо, з ними пов’язані якісь історії з вашого життя?
— Одразу на думку спадає моя нова пісня «Самый лучший». Нещодавно ми відзняли на цю композицію відеокліп. Мені здається, що її слова можна використовувати в оформленні романтичних листівок, повідомлень, освідчень. Дуже часто люди не можуть знайти слів, аби виразити те, що відбувається в їхньому серці, тому обирають давно відомі кліше. Сподіваюсь, що ця композиція та новий відеокліп надихатимуть закоханих на романтичні подвиги.
— Маєте хобі?
— Обожнюю готувати. Уже десять років збираю вирізки рецептів із журналів, експериментую та завжди з радістю приймаю гостей екзотичними, оригінальними стравами. Улюблена – фруктовий салат із медом і йогуртом.
— Що читаєте зараз, над чим думаєте?
— Останнім часом дуже захопилася історією Єгипту, пірамідами. Багато читаю книжок з історії та міфології цієї загадкової країни.
— Чи можете пригадати дитячу емоцію, яка тримає і зараз?
— Новий рік, його очікування та святкування.
Взагалі, треба залишатися вірним собі та своїм мріям. Посміхатися, радіти життю та вірити в себе. Це і тримає. Я ніколи не шкодую посмішки й намагаюся дарувати людям максимум доброї, щирої енергії.
