Якби мені вісім років тому хтось сказав, що мій син гратиме в баскетбол та ще й не в Україні, а в команді вищого дивізіону Франції, я б не повірив. Бо тоді при зрості 160 см 12‑річним хлопчиком він займався плаванням і штовхав ядро у мого тренера. Правда, у вільний час відвідував секцію з баскетболу. Та коли за наступний рік він виріс на 33 см, ми почали більше задумуватися про баскетбол. Погодьтеся, 193 см у 13 років — це щось. Зараз, двадцятилітній, він має 2,05.
Отже, куди податись? Місцева «Говерла» тоді лише починала сходження до баскетбольної еліти. Я вирішив зателефонувати своєму знайомому Олександру Волкову (олімпійському чемпіону, чотириразовому чемпіону НБА), і він погодився подивитися на сина. Волею долі наша поїздка до Києва перетворилась у довготривалу (сім років) співпрацю з клубом БК «Київ». Уже через рік син дебютував у складі збірної України серед юнаків на чемпіонаті Європи. За недовгу семирічну кар’єру Роман п’ять разів удостоївся одягати майку збірної України. У 2005‑2006 роках — юнацької збірної, у 2008‑2009 — юніорської, цього року грав за молодіжну збірну нашої держави. Саме там його помітив тренер збірної Франції Сілвайн Лаутьє і запропонував грати за клуб «Boulazac» із півдня Франції. Клуб уперше потрапив у найвищий дивізіон країни та має амбіції закріпитися там надовго.
Містечко, де гратиме син, розташоване у передмісті Бордо з населенням 45 тисяч, а тамтешній зал може вмістити 5200 вболівальників. Син розповідає, що був шокований підтримкою трибун під час товариської зустрічі тиждень тому. Традиційно в команді на майданчик першим вибігає наймолодший, тобто він. Емоції вболівальників, які вщент заповнили трибуни, нагадували вибух. До порівняння — у Києві рідко коли трибуни були заповнені на половину, а це лише 600-800 глядачів. Французи настільки вболівають за своє і за своїх, що просто заздриш їхньому патріотизму. Вболівальники миттєво вивчили біографію сина, вже знають наш родовід, хто його батько й дядько, замовляють автографи.
Коли прийшло офіційне запрошення до клубу, я переживав лиш за одне — щоб Олександр Волков відпустив його грати у Францію, адже контракт з БК «Київ» підписаний на п’ять років, з яких минуло лише два. Мудрість Волкова взяла гору, він погодився, що досвід, отриманий від ігор у Франції, стане в пригоді для формування команди до чемпіонату Європи з баскетболу 2015 року, який пройде в Україні.
Клуб забезпечує житлом, транспортом, харчуванням. Правда, Роман не може втриматись і щовечора під’їдає французької кухні у ресторанах і кафе, деколи готує сам. Особливо його дивують ціни на харчі, які в 3-4-5 разів нижчі за українські. Так, недавно він купував телятину по 2,1 євро за кілограм (22-грн.).
Француз, з яким Роман живе в будинку, навчив його готувати телятину з коньяком. Швидко, просто, смачно. Син надіслав мені рецепт…
М’якушку телятини нарізаємо соломкою, солимо, перчимо, додаємо солодкої паприки. Димлене сало нарізаємо кубиками, перемішуємо з телятиною та все разом обсмажуємо 4‑5 хв. на олії та вершковому маслі — у глибокій пательні до золотистої скоринки. М’ясо та сало виймаємо, а до пательні додаємо солодку цибулю (може бути «ялтинська»). І знову ставимо на вогонь, заздалегідь забравши жир. Знову додаємо м’ясо зі шкварочками, поливаємо коньячком і підпалюємо. Коньячний спирт вигорає, ми знову забираємо м’ясо, а в соус, що утворився, додаємо свіжих вершків і виварюємо, залишивши тільки 1/3 рідини. Додаємо вершкове масло, солимо, перчимо — соус готовий.
Телятинку викладаємо на гарячий таріль, поливаємо приготовленим соусом, додаємо подрібненої шавлії та подаємо до столу із чим завгодно. Воно смакуватиме з будь-чим.
Нам знадобляться:
телятина (яблучко) — 900 г,
димлене сало — 100 г,
цибуля солодка — 2 шт.,
свіжі вершки — 30 г,
коньяк — 50 г,
масло вершкове — 20 г,
масло та олія для смаження — 50+50 г,
сіль, перець, паприка, шавлія до смаку.
Смачного!
